ЛЕЛІЯ, ї, жін., заст., поет. Лілія. Скрізь по світлицях простяглася довга стежка дорогого килима, закиданого оберемками лелій, фіялок, рож (Нечуй-Левицький, I, 1956, 164); — Мамо, а яка найстарша ельфа? — Вона, Павлусю, зветься Лелія, бо живе у самій найкращій лелії (Леся Українка, III, 1952, 487); Хвиля лелію леліє, мов промовляє: «Рости» (Володимир Сосюра, II, 1958, 130); * У порівняннях. Демократія радянська розцвілась лелією, і для бідних всього світу стали ми надією! (Павло Тичина, I, 1957, 211).