Словник української мови

ЛЕ́НІНЕЦЬ, нця, чол. Послідовник ленінізму, людина, віддана справі Леніна, справі Комуністичної партії. В тяжких умовах реакції тільки ленінці зберегли вірність марксизмові (Радянська Україна, 19.I 1954, 3); На наших знаменах був .. клич: «Ми ленінці завжди й однині!» (Володимир Сосюра, I, 1957, 144).
▲ Юний ленінець — член піонерської організації ім. В. І. Леніна; піонер. Конференція доручає ЦК посилити по всіх організаційних ланках зв'язок з організаціями КСМУ та юних ленінців, залучаючи до цієї роботи витриманих партійців (КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 226); На зльоті ми вогнище буйне палили.. В ту мить побратались, навік подружили — Ми ленінці юні, сім'я Ілліча (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 17).