в означеннях
Тлумачення, значення слова «лепетати»:

ЛЕПЕТАТИ, ечу, ечеш, недок.

1. перех. і без додатка. Говорити нерозбірливо, неправильно (про дитячу мову). — Не плачте, мамочко! Не плачте! — лепетала вона своїм нетвердим язичком (Панас Мирний, I, 1954, 211); Щось дитиночка шепоче, щось лепече, наче: ма-ма... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 162);
//  Говорити невиразно, невпевнено, з трудом підшукуючи слова. — Я закінчила десятирічку, шукаю роботи.. — лепече Тамара, мов не своїм голосом (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 63);
//  Говорити мовою, незрозумілою для співбесідника. Ван знову лепетав щось по-китайському і, як дитина, кидався на руках у Пархоменка (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 81);
//  Говорити що-небудь несерйозне, нерозумне. Лепече, як той пустий млин (Номис, 1864, № 255); [Феська:] Все мені [Рябина] своїм п'яним язиком таке лепече, що й вимовити встидно! (Іван Франко, IX, 1952, 392);
//  Вести легку, несерйозну розмову; балакати (у 1 знач.). Ось біжать дві панночки, лепечуть одна до одної голосно, шпарко (Леся Українка, III, 1952, 581).

2. неперех., перен. Тихо, невиразно звучати, шуміти. Погасла зірниця, стемніла блакить, все задрімало, .. поночі тихо журливо лепечуть тополі (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 148); Розлігшись, спить під дубом на траві; Під боком річечка лепече (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 477.

Коментарі (0)