ЛЕТІТИ, лечу, летиш, недок.
1. Пересуватися в
повітрі за допомогою крил (про птахів, комах і т. ін.).
— Та ніколи мені сидіти, — Одвітує Бджола, — Вже
час до пасіки летіти: Далеко від села (Леонід Глібов, Вибр., 1951,
65); В небі летіли гуси з далекого краю (Олександр Довженко, I, 1958,
173);
// Пересуватися в повітрі завдяки певній
зовнішній силі (вітру, поштовху і т. ін.). Летить стріла
каленая, Бряжчить шабля о шеломи (Тарас Шевченко, II, 1953,
339); Шматки кулів летіли вгору й горіли (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 197); Над морем летіла хмара, і крапля упала
в море... (Юрій Яновський, V, 1959, 24); * Образно. Гроші,
як полова — летіли. Швидко їх й не стало (Панас Мирний,
IV, 1955, 55);
// Пересуватися, переміщатися в повітрі
(про літаки, ракети і т. ін.). Не дають ніяк спокою
Літаки — одно летять! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959,
33);
// Пересуватися в певному напрямі на літальних
апаратах (про пасажира або пілота). Я летів над
країною — міста виникали з-під крила (Леонід Первомайський, II, 1948, 25);
[Тарасов:] Дещо вона приховала од вас. Треба
перевірити, чи може вона зараз летіти (Іван Микитенко, I, 1957,
501);
// перен. Линути, розноситися в просторі (про
слова, звуки тощо). Заспівали сади, Зашуміли ліси,
Тиха пісне, лети, Мою думу неси (Дмитро Павличко, Бистрина,
1959, 13); Є хвилини, є години: Повний смілого завзяття,
Я кепкую — ні сльозини, 3 уст летять гіркі прокляття
(Павло Грабовський, I, 1959, 265);
// перен. Ширитися, передаватися,
пересилатися певним способом (поштою, радіо
тощо). Летять по радіо слова — з найдальших далей
вісті (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 6); Про кожний крок
Шевченка летіло в Петербург вірнопідданське донесення
(Слово про Кобзаря, 1961, 138).
2. Те саме, що падати 1, 2. Раптом клубок летить їй
з колін і котиться просто мені під ноги (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 249); Вони йдуть до пана на роботу тепер, коли
у самих ще нічого й не тикано, а ту [тут] гріє, з колоса
летить (Іван Франко, II, 1950, 45); Трахкотіли терниці,
сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі
біленькі трісочки (Андрій Головко, II, 1957, 28); Раптом він
посунувся униз і зрозумів, що летить в улоговину (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 498).
♦ Летіти до чорта див. чорт; Летіти під укіс див. укіс.
3. перен. Дуже швидко переміщатися (по землі, воді і т. ін.); мчати; нестися (у 1 знач.). Рипить сніжок, співає, полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Леся Українка, I, 1951, 312); Катер летів проти вітру, розсікаючи білі баранці на гострій хвилі (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 5); [Командир застави (до зв'язківця):] Лети у штаб, є вість про комісара (Платон Воронько, Казка.., 1957, 59).
4. перен. Швидко, непомітно проходити (про час). І в'янеш ти, а дні летять, Несуть все добре за собою (Тарас Шевченко, II, 1963, 259); [Бочкарьова:] Працюєш до пізнього вечора, на все реагуєш, і час летить... і літа летять... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 109); Ніч летіла швидко. Професор напружено працював над планом задуманої операції (Яків Баш, Проф. Вуйко, 1946, 63).
5. перен. Линути думками, почуттями, помислами, душею до кого-, чого-небудь. Він солодко вкладається на ліжко, всіма думами летючи до Уляни (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 146); Галя звернула до хутора. Думкою летіла поперед себе. Нарешті вона довідається, де її рідні (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 109); * Образно. Куди серце летить, туди й око глядить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 109).