ЛЕЖАЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до лежати 1. Люди ждали. Без найменшого руху, .. затопивши палаючий зір у лежачу долі відьму (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 277); Я лежу довго, спокійно, майже забуваю про свого недалеко мене так само неповорушно лежачого сусіда (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 153).
2. у знач. прикм. Який перебуває в
горизонтальному положенні, лежить. Я чув, як серце радісно кричить,
Щоб ворога лежачого не бить. А розум говорив мені
спокійно: Затям, що завжди гадина лежить (Дмитро Павличко,
Бистрина, 1959, 245); Під лежачий камінь вода не
тече (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 85);
// у знач. ім. лежачий,
чого, чол.; лежача, чої, жін. Той, хто лежить (у 1 знач.)
Тимко звівся і.. став пробиратися до дверей,
переступаючи через ноги лежачих (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 19);
// Який
проходить у лежанні. «Обломов» І. Гончарова весь
зітканий із подробиць лежачого життя його героя
(Шамота, Талант і народ, 1958, 67).
♦ Лежача робота — робота, яка не потребує зусиль,
напруження сил. — О, чули? Вже дорвався ковалів
син до лежачої роботи!.. (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961,
188); Лежачий хліб — те саме, що Лежаний хліб
(див. лежаний). — Роботи не боюсь: треба жити, то
треба й робити.. Нема ніде хліба лежачого (Марко Вовчок,
I, 1955, 15).
3. у знач. прикм. Який лежить у постелі, не може ходити (про хворого). — Адже я, милі мої, як собі не кажіть, а лежачий хворий, — намагається жартувати зблідлий зв'язковий (Юрій Яновський, I, 1954, 170); — Але ж як він увійшов? Він же був лежачий хворий! — здивувалась медсестра (Олександр Довженко, I, 1958, 321).
4. у знач. прикм. Який не використовується. Якби він не пив горілки, то досі б лежачі гроші лежали (Словник Грінченка).