ЛЕЖАТИ, жу, жиш, недок.
1. без додатка, на чому,
в чому. Перебувати в горизонтальному положенні, бути
розпластаним усім тілом на чому-небудь (про людей
та деяких тварин). Одного вечора, втомившися, лежав
Михайло на траві у пасіці і дививсь у небо (Марко Вовчок, I,
1955, 382); В гарячий літній день у полонині Рядами
овечки лежали (Іван Франко, XIII, 1954, 170); Дебелі воли
лежали, підгорнувши під себе ноги, великими білястими
масами і здавалися здалека сірим камінням (Олександр Довженко, I,
1958, 242);
// У сполуч. з словами, що вказують на
особливості цього положення. Осавула лежав на спині і
спав міцним сном (Нечуй-Левицький, II, 1956, 203); Обоє лежать
уже горілиць на воді заспокоєні, Тоня бризкає водою
вгору (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 231); Він лежав ниць,
поклавши голову на зігнуті руки (Леонід Первомайський, Невигадане
життя, 1958, 161);
// Бути хворим, це вставати з
постелі. Вона.. На сонці дуже запеклась, Та й занедужала.
Лежала недовго щось (Тарас Шевченко, II, 1953, 18); — Вона
[мати] не буде ходити кало мого товариства, коли воно
зляже, як отой лежить (Панас Мирний, I, 1954, 350);
// У
сполуч. з словами, що вказують на стан хворого або
причину, що викликала такий стан. Іван лежав перед
ним непритомний, але його могутня воля до
життя й боротьба передались хірургові й заполонили його
(Олександр Довженко, I, 1958, 321);
// перев. з словами в землі,
в могилі і т. ін. Бути похованим. Хрест високий
на кладовищі трохи збоку Златомальований стоїть.
Не вбогий, мабуть, хтось лежить? (Тарас Шевченко, II, 1963,
280); Усе просив: — Живі люди! Ходіть на мої гробки!
..на мою могилку! Гомоніть, як я лежатиму! (Марко Вовчок,
I, 1955, 179); Перед її очима в круговороті виринали
рідні обличчя, і поруч з живими воскресали й ті, що
вже давно лежали в землі (Михайло Стельмах, I, 1962, 32); Під
Ленінградом, у могилі чесній Лежить мій друг, що вмер
за Ленінград (Максим Рильський, Мости, 1948, 13).
♦ Лежати в ліжку (ліжкові) — бути хворим, хворіти.
Пишу до Вас, лежачи в ліжку (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 159);
Заніс [син] з гімназії кір, то й тепер ще лежить у
ліжкові (Панас Мирний, V, 1955, 401); Лежати в лікарні
(госпіталі і т. ін.) — бути на лікуванні; лікуватися
(у 1 знач.). Майстер мартенівського цеху Василь Якович
Становий у день приходу німців до міста лежав у лікарні
(Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 384); Вони разом лежали
в госпіталі, разом повернулися в полк (Олесь Гончар, III, 1959,
231); Не довелось навіть лежати в санаторії, як я
сподівався (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 270); Лежати в недузі —
тяжко хворіти. — Де ж то він, Голубчик мій? Серед чужих
долин Лежить в недузі, може, плаче? (Леонід Глібов, Вибр., 1951,
75); Трістан у недузі лежить, ослаб мов дитина
(Леся Українка, I, 1951, 414); Лежати в обороні, військ. —
перебуваючи в окопах, на передньому краї. Лежали в
обороні ми в кущах тут, У сорок другому було нелегко
нам (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 78); Лежати в
пропасниці (скарлатині і т. ін.) — хворіти на
пропасницю (скарлатину і т. ін.). [Жінка:] Там вогко, як в
льоху; моє найменше лежить в пропасниці (Леся Українка,
III, 1952, 28); Лежати колодою — бути нерухомим,
не рухатися. Він ще живий, він не лежатиме тут
колодою, не ждатиме, як прийде смерть... (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 367); Борис, що колодою лежав на дні тачанки,
мусив слухати, як його переможець насвистував якусь
веселеньку пісеньку (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960,
76); Лежати лежнем: а) не вставати з постелі, постійно
перебувати в лежачому положенні; б) нічого не
робити. Час такий, що нікому лежнем лежати не
годиться!.. (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 260); Лежати при
смерті — помирати. Ледве вблагала [Анна], щоб дочку
взяти замість Оксеня. Куди йому — лежить при
смерті (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 70).
2. перен., розм. Нічого не робити; ледарювати. —
Чоловік на те й уродився, щоб робити, а не лежати
(Панас Мирний, I, 1949, 145); Немає боїв — це не значить —
лежи, Чекай, поки ворог на штик твій полізе (Іван Нехода,
Хто сіє вітер, 1959, 223); [Савка:] А я думаю, що
це — лежень лежить, а чорт для нього долю держить.
От що! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 205).
♦ Робота лежить — не здійснюється, не
виконується те, що потрібно комусь зробити. Робота лежить,
а дівчата своє справляють... Реготи, співи (Панас Мирний, I,
1949, 204); Робота лежить, а я мучуся бездіяльністю і
проклинаю життя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 440).
3. Бути покладеним або перебувати на якій-небудь
горизонтальній поверхні (звичайно частиною, що має
більшу протяжність). На стареньких санях лежала вже
ялинка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80); На столі рівними стовпцями
лежать книги, учнівські зошити (Михайло Стельмах, I, 1962, 351);
// Бути на якій-небудь поверхні, вкриваючи її. Під
деревом пшоно розсипане лежить (Леонід Глібов, Вибр., 1951,
76); Сніг лежав на ріллі й на стернях (Юрій Яновський, I,
1958, 90);
// Розташовуватися на фігурі певним чином
(звичайно про одяг). — А накинь на себе оту синю
[спідницю], нехай я подивлюсь, як вона лежить на тобі
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 103); На ньому добре лежав
елегантний сірий костюм (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 17);
// Вкриваючи яку-небудь поверхню, надавати їй
певного забарвлення (про сонячне проміння, тінь і т. ін.).
Золотіють мандарини, тінь лежить на синій сливі
(Микола Бажан, II, 1947, 167); * Образно. Було тихо, і
сонце мирно лежало на водяних галявинах (Олесь Гончар,
Новели, 1954, 15);
// перен. Проявлятися, бути
видимим, помітним (про думки, мрії, переживання і т.
ін. на обличчі, чолі тощо). В суворім погляді похмурих
очей, є непорушних обличчях лежала якась-то дума
глибока (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 5); Думка лежить на чолі,
пензлем покладена думка (Юрій Яновський, V, 1959, 121).
♦ Легко лежить див. легко; Лежати на поверхні —
про неглибокі, поверхові явища, події, риси тощо.
Сприймання картини завдяки відсутності глибоких
і тонких підтекстів та багатоплановості
вичерпується незвичайно швидко, як і все, що лежить на
поверхні (Олександр Довженко, III, 1960, 107); Лежати далеко від
чого — бути несхожим на що-небудь. — Ото придумали
машину — ручну кукурудзосаджалку! — продовжувала
молода сіяльниця. — Чи далеко вона від сапи лежала?
(Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 25); Лежати недалеко від
чого — бути схожим на що-небудь.
4. тільки 3 ос. Бути покладеним, захованим;
зберігатися всередині чого-небудь. — Там такий [батько]
скупий, що крий боже! ..від скрині своєї, де в нього
гроші лежать, нікому-нікому [ключа] не дасть (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 258); На соснах тих — бляшанки з-під
консервів Приладнані уміло. В них лежать Горіхи
завжди: то задля гостей Із лісу (Максим Рильський, II, 1960, 91);
Блокнот був пахучий, він лежав у сумці поруч з
туалетним милом (Олесь Гончар, III, 1959, 276);
// Бути на
збереженні, зберігатися або тимчасово знаходитися
де-небудь (про чиюсь власність, річ). — Забула і про
гроші, що ще у панича зосталися. Нащо вони? Хай лежать
до слушного часу (Панас Мирний, III, 1954, 169); Дивно, що
всі листи збіглися разом. Десь, певно, лежали на пошті
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 429); Давно вже час хоча б пересипати
божий дім. І гроші є — лежать в консисторії та
громаді, але отець Миколай не дуже квапиться з цим
(Михайло Стельмах, I, 1962, 412).
♦ Лежати в банку (на книжці) — зберігатися в
спеціальних закладах (про гроші, коштовності).
[Федора:] Чого ж вам іще. Придане дадуть. Кажуть, що
на неї тисяча у банкові лежить (Степан Васильченко, III, 1960,
140); Лежати в заставі — бути закладеним за позичені
гроші (про речі, коштовності). Він .. забрав з скрині
срібні ложки, котрі лежали в неї в заставі (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 233); Лежати під замком — бути надійно
захованим. Добула [Софія] свої персні та браслети, що
вже давно лежали під замком (Леся Українка, III, 1952, 540).
5. тільки 3 ос. Бути розташованим де-небудь, займати
простір; простилатися. Ми без перешкод прибули до
селища, що лежало на широчезній галявині між двома
лісами (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 43); Обабіч шляху лежали
незнайомі поля, перекраяні вузькими довгими нивками
(Олесь Гончар, III, 1959, 12); Навколо лежали болота і
чагарники (Хлібороб України, 6, 1965, 18);
// Пролягати,
проходити, мати певний напрям (про шлях, дорогу). Шлях
у Гетьманське лежав повз його землю, мимо хутора
(Панас Мирний, I, 1949, 242); Від Володимира шлях лежить
лісом до Угровська (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958,
292).
♦ Лежати в руїнах — бути зруйнованим. Січ
лежить в руїнах, неначе давня Троя (Нечуй-Левицький, III, 1956,
306); Він полишив у себе за плечима Європу, яка ще
лежала в руїнах, мертва, знетямлена, розгублена
(Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 292).
6. тільки 3 ос., на кому, перен. Бути чиїм-небудь обов'язком, заняттям. Як не гірко, а все то [домашні клопоти] на Пилипові лежало; його одного знали, його тягли... (Панас Мирний, III, 1954, 22); На Тасі лежали лише обов'язки продавця (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 171).
7. тільки 3 ос., перен. Мати місце, бути в наявності.
Теоретично не підлягає сумніву, що між капіталізмом
і комунізмом лежить певний перехідний період (Ленін,
30, 1951, 87).
♦ Лежати в основі — бути джерелом, вихідним
положенням, опорою чого-небудь. В основі дружби
народів СРСР лежить спільність їх життєвих
інтересів (Вісник АН УРСР, 11, 1953, 19); Лежати на душі (на
серці) — бути предметом постійної турботи, тяжких
роздумів і т. ін. [Роман:] Серденько моє, світе мій!.. На
душі моїй лежить тяжка провина, і я мушу її виявити
перед тобою... (Марко Кропивницький, II, 1958, 53); На серці ж у Надії
лежала печаль.. Юрій від одинокого пострілу недобитого
фашиста назавжди залишився у чужій землі (Степан Чорнобривець,
Красиві люди, 1961, 46); Серце (душа) [не] лежить
до кого — чого — про прихильність або неприхильність
до кого-, чого-небудь. Вона любила обох синів, але
серце її чомусь більше лежало до молодшого сина Уліба
(Семен Скляренко, Святослав, 1959, 32); — Ліда вміє [вишивати], —
не без гордості сказав Солод. — А у Валентини до
цього душа не лежить, — без найменшого жалю в голосі
промовив Федір (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 141).