ЛЕЖЕНЬ, жня, чол.
1. розм. Те саме, що лежебок.
— Вставай, лежню, ранок недалеко (Михайло Стельмах, II,
1962, 360); [Терпилиха:] Петро добрий парубок..,
він не лежень, трудящий, з ним обідніти до злиднів
не можна (Іван Котляревський, II, 1953, 18); Бісові лежні так
позав'язували мішки з борошном, що як віз похилився
набік, один мішок, скотившися, розв'язавсь (Борис Грінченко, I,
1963, 457).
♦ Лежнем лежати див. лежати.
2. спец. Те саме, що лежак 1. Стара жінка з дівчатами вилізли на горище. За лежнем була купа старого дрантя (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 270).
3. Брус або колода, що звичайно лежить на землі і служить основою для чого-небудь. Для прошпарювання бочку встановлюють на лагах або лежнях (Садівництво і ягідництво, 1957, 297); А замшілі дубов? мости через рів невідомо коли й підіймалися, бо вже заросли їхні лежні на берегах рову густою травою (Павло Загребельний, Диво, 1968, 159).