ЛІЧБА́, и, жін.
1. чого і без додатка. Те саме, що
лічення і лічіння. Поняття числа виникло у найдавніші
часи в зв'язку з потребою вести лічбу конкретних
предметів (Вісник АН УРСР, 11, 1953, 33); Попід лісом
бездоріжжям прямує чоловік, ледве чутно ворушачи губами, і
тепер земля прислухається до перестуку краплин і лічби
хлібороба. Він міряє землю (Михайло Стельмах, I, 1962, 376).
Вести лічбу чому — те саме, що Вести лік чому
(див. лік). Встала [дорога] горда і росою вмилась, Не
вела лічби пекучим ранам, Пов'язала їх сідим туманом
(Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 177); Лічбу загубити — те
саме, що Втрачати (втратити, губити, загубити,
згубити, забувати, забути і т. ін.) лік чому (див. лік).
Дід Баклага.. жив на землі давно і жив важко, так що
вже й стомився жити і лічбу тим рокам своїм загубив
(Іван Микитенко, II, 1957, 315).
2. Кількість чого-небудь. Тепер у нас «Волинь» так розкуповується, ..що щодня збільшує лічбу друкованих аркушів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 189).
3. заст. Прості арифметичні дії; арифметика. Арифметику у межах цілої лічби він добре вивчив ще як був писарем (Борис Грінченко, I, 1963, 244); На стор. 13 [букваря] була лічба (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 600).
4. тільки мн., заст. Взаємні рахунки, претензії
тощо. — Киньмо, Йово, лічби всякі! Дай лиш руку...
(Павло Грабовський, I, 1959, 257).
♦ Не лічбою кого, чого; Без лічби кого, чого — дуже
багато кого-, чого-небудь. Дам ті срібла не вагою, дам
ті злота не лічбою (Словник Грінченка); І так уже нашого брата-козака
без лічби помучено (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954,
34); Нема лічби кому, чому — дуже багато, без ліку
кого-, чого-небудь. Поза зорями ще зорі та й ще..
Нема їм лічби (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 358).