ЛІ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до лічити 11.
Вовк і лічені вівці бере (Номис, 1864, № 11104); [Педоря:]
Не беріть, бо пироги лічені! (Нечуй-Левицький, II, 1956,
497).
Не лічено кого, чого — про велику кількість кого-,
чого-небудь. [Чабан:] А ти ж зсідки знаєш, що я
сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено?
(Степан Васильченко, III, 1960, 241).
2. у знач. прикм. Дуже малий кількісно. Як тікати? Зосталися лічені дні, коли не години [до розстрілу] (Юрій Яновський, II, 1954, 28); Роботи ще було багато, а часу — лічені хвилини (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 40).