в означеннях
Тлумачення, значення слова «лічити»:

ЛІЧИТИ 1, лічу, лічиш, недок.

1. неперех. Називати числа у послідовному порядку. — Лічитиму до трьох: раз!.. два... (Олександр Довженко, I, 1958, 206);
//  Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах. Людина навчилася лічити тисячі років тому (Наука і життя, 9, 1961, 20); — Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (Михайло Стельмах, II, 1962, 107).

2. перех. і без додатка. Визначати кількість, суму кого-, чого-небудь. Став пан Пістряк лічити; лічить-лічить, а у п'ятій сотні одного козака не долічиться (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 161); — Він в семінарії лічити не вмів навіть гроші... (Марко Вовчок, VI, 1956, 254); — Скільки ж це буде верстов? — запитав Григорія наш дід Семен.. — А хто їх там лічив, — стримано відповів мандрівник (Олександр Довженко, I, 1958, 77);
//  Вести певні підрахунки. Курчат восени лічать (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 292); Щось вічно розмірковував [Мемет], пригадуваву лічив і раз у раз бігав у крамничку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 394); Комбат став лічити на пальцях (Олесь Гончар, III, 1959, 249).
Грудки лічити [на дорозі] — дивитися вниз (опустивши очі). Лічити дні (години, хвилини і т. ін.) — стежити за часом, з нетерпінням чекаючи кого-, чого-небудь. Лічу в неволі дні і ночі І лік забуваю. О господи, як-то тяжко Тії дні минають (Тарас Шевченко, II, 1963, 235); Не лічити чого — дуже багато чогось. Не лічив Пилинко, скільки разів приходилося йому падати (Панас Мирний, IV, 1955, 301); Летить, кричить, шумить орел, Розбитих хвиль не ліче: їх безліч (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 61); Не лічити годин (хвилин і т. ін.) — не стежити за часом. Не дивлячись на сонце, не лічачи годин, йшла молода пара довгим зеленим яром (Нечуй-Левицький, I, 1956, 154); Ребра лічити (полічити) кому — бити кого-небудь. — Вилазь, вилазь лишень; я тобі ребра полічу, як ніхто ще тобі їх не лічив... (Панас Мирний, IV, 1955, 60).

3. неперех. Визначати в певній кількості, в певних сумах; нараховувати. — То скільки ж це вийде орендної плати з пана за сорок три роки, якщо по дев'ять карбованців з десятини лічити? (Михайло Стельмах, I, 1962, 357).

4. перех. Рахувати, визначаючи що-небудь як початок відрахунків, одиницю виміру тощо. Товщину снігового покриву вимірюють снігомірною рейкою.. Лічать від землі до поверхні снігу (Фізична географія, 5, 1956, 94); Ми всі від Жовтня золотого Ведем літа і лічим вік (Терень Масенко, Побратими, 1950, 5).

5. перех., перен. Брати до уваги під час підрахунків, визначення чого-небудь і т. ін.; враховувати. Опріч відомих Вам оповідань я надрукував.. «Посол від чорного царя», оповід. в «Житті і слові» — ото, здається, і все, коли не лічити дрібничок (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 195); Мені за сей час нічого веселого не трапилось, коли не лічити веселого сонця і моря (Леся Українка, V, 1956, 209).

6. перех., за кого—що, ким, чим, перен. Те саме, що вважати. [Степанида:] От правда на світі! Як жінок, то й не лічать за людину!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 135); — А як крадуть [мужики] ліс, то через те, що вони лісом обділені, що панський ліс вони лічать своїм (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 462); Пани і підпанки, що слините з-за брам. — Не вас лічив Тарас За Україну! (Юрій Яновський, V, 1959, 67).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 533.

Коментарі (0)

ЛІЧИТИ 2, лічу, лічиш, недок., перех., рідко. Те саме, що лікувати. Дурня вчити, що мертвого лічити (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 250); Вона набрала зілля Та пішла в палати Лічить його (Тарас Шевченко, I, 1951, 373); Розмовляю та синів питаю, Чи давно захорував їх дєдьо, Що йому робили, чим лічили? (Іван Франко, XIII, 1954, 333).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 534.

Коментарі (0)