Словник української мови

ЛІ́КИ, ів, мн. Речовини, препарати, які використовуються для лікування. Вона швидко заслабла на сухоти, довго лічилась усякими ліками (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 229); Ліки треба давати хворому в точно призначений час і в тій дозі, яку приписано (Загальний догляд за хворими, 1957, 14);
//  перен. Про те, що несе полегшення, заспокоєння. В гарячці я палав, і рани Були гарячі, як вогонь. Дала ти ліки незрівнянні Своїх очей, своїх долонь (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 57).