в означеннях
Тлумачення, значення слова «лінь»:

ЛІНЬ 1, і, жін.

1. Те саме, що лінощі. — Який молодий [Сава], а він перехитрить вам хоч би й якого заводіяку. Лише його лінь гризе мене (Ольга Кобилянська, II, 1956, 22); Лінь тікає діла, Як сонечка тьма; Лінь — се одур тіла; Одур — лінь ума (Павло Грабовський, I, 1959, 567); Труд найбільше шануй. Всі пороки з безділля і ліні (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 27); Ірися щебетала: — Сидиш без діла і клюєш? Чи се на тебе лінь напала? (Іван Котляревський, I, 1952, 214).

2. у знач. присудк. сл., з інфін., розм. Не хочеться, нема бажання. Спати хочеться, а лягати лінь (Степан Васильченко, I, 1959, 259); Зупиняється кінь. Понокав Іван: — Що, вже їхати лінь? (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 149).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 519.

Коментарі (0)

ЛІНЬ 2, я, чол. Дуже міцний, тонкий канат, який звичайно вживається як корабельна снасть. З буксира кинули тонкий лінь (Юрій Яновський, II, 1954, 94).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 519.

Коментарі (0)