в означеннях
Тлумачення, значення слова «ліньки»:

ЛІ́НЬКИ, ів, мн., розм.

1. Те саме, що лінь1 1. Не було у їх ніякої худобини, тільки собака та кривобока хатина. Бідували вони на світі більш за ліньками (Україна сміється, I, 1960, 293); Де в пошані трудодні, нема ліньків та гульні (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 364); Поспішає сусід, злий на свій сон, на свої ліньки (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 499).
Ліньки напали кого, на кого — про стан млявості, сонливості у кого-небудь. — Ганджо, на тебе, бачу, ліньки напали (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 217).

2. у знач. присл. Те саме, що ліниво. Хто ліньки жив, — оглянеться й заплаче, Що згасне день, а він не бачив дня (Андрій Малишко, Книга.., 1954, 84); Ліньки, в роздумі й ваганні кінь підходив до ствола (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 101);
//  у знач. присудк. сл., з інфін. Не хочеться, нема бажання; лінь (див. лінь 1 2). Йому ліньки було читати самому, і вони читали удвох (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 321); — Тільки їсти та одіж рвати, а до роботи тобі ліньки (Григорій Епік, Тв., 1958, 398); Ліньки було запалити сірника, щоб глянути на кишенькового годинника (Микола Трублаїні, I, 1955, 83).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 519.

Коментарі (0)