в означеннях
Тлумачення, значення слова «лінивий»:

ЛІНИ́ВИЙ, а, е.

1. Схильний до лінощів, який не любить працювати, ухиляється від роботи; ледачий (у 1 знач.). Лінивий ученик плачучи до школи йде (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 130); Мати в ланку йде робить, А лінива дочка спить (Степан Олійник, Вибр., 1957, 316);
//  у знач. ім. лінивий, вого, чол. Той, хто лінується, не любить працювати, ухиляється від роботи. Машиністом я роблю На електровозі І лінивих не люблю В себе на дорозі (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 201);
//  до чого, на що. Який не бажає робити що-небудь, уникає чогось. Денис ніколи не входив у суперечки, бо був лінивий на слово (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 243);
//  Який виражає, означає лінь. З лінивими рухами одаліски вона потяглася, розпростувала гнучке молоде тіло, звелася й апатично обвела круг себе очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 285); Вона ніколи не дозволяла собі жити спокійно і тихо, найбільшим гріхом у житті вважала ліниве заспокоєння (Вадим Собко, Справа.., 1959, 280);
//  Сповнений бездіяльності, лінощів. Ліниве життя.

2. Який нешвидко, поволі робить щось, які-небудь рухи. Іноді він прокинеться, помружить очі на вогонь.. і знову дрімає, як лінивий Рябко на прив'язі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 15);
//  У якому виявляється млявість, повільність. Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 180); Лінивий вітер лащився до ніг, чаклував щось у прим'ятій траві (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 109).

3. Виготовлений прискореним способом (про страву). Ми уминали слідом за смачною ковбасою ліниві вареники (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 60).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 516.

Коментарі (0)