в означеннях
Тлумачення, значення слова «лірика»:

ЛІ́РИКА, и, жін.

1. Один з трьох родів літератури, поряд з епосом і драмою, в якому з особливою виразністю виявляється емоційне ставлення автора до зображуваного. Поема створюється і існує на ґрунті взаємозв'язку двох літературних родів: епосу і лірики (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 55); Велике місце в народній поезії і пісенній творчості займає лірика (Народна творчість та етнографія, 2, 1961, 91);
//  Емоційний елемент у творчості письменника. Були поети, у вірші яких почали проникати тенденції ідилічності, аполітизму, втечі в чисту лірику (Про багатство літератури, 1959, 134).

2. Твори цього роду поезії. Рання високопоетична лірика Шевченка переважно романтична (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 152); — Ось — гранки, збірку лірики видаю (Андрій Головко, II, 1957, 473).

3. перен., розм. Ліричний настрій. — Така лірика найшла на мене після Грінави... Не хотілося ні з ким сваритися, з кожним братався б... (Олесь Гончар, III, 1959, 335).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 521.

Коментарі (0)