в означеннях
Тлумачення, значення слова «літа»:

ЛІТА, літ, мн.

1. Період часу в кілька років; роки. Минули літа, а село Не перемінилось (Тарас Шевченко, I, 1951, 391); Літа пригасили горе, та не могли викорчувати думок, згадок (Михайло Стельмах, II, 1962, 407);  * Образно. Мов лату на латі, На серце печалі нашили літа (Тарас Шевченко, I, 1951, 282).
 Многії літа — побажання кому-небудь довгих років життя. — Будь здоров на многії літа! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 14).

2. тільки род. в. У сполученні з числівниками вживається на позначення років. Чи помолодшав я через 10 літ в неволі, чи постарішав серцем, скажи мені, мій брате рідний (Тарас Шевченко, VI, 1957, 139); — П'ятдесят літ нашої дружби прошуміли в тайзі як один день (Олександр Довженко, I, 1958, 115); Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (Володимир Сосюра, I, 1957, 67).
 Сто літ — дуже багато, довго, давно. [Муза:] Звелю писати оди... [Поет:] Сто літ, як вийшли з моди! (Леся Українка, I, 1951, 301); — Я, звичайно, бажаю їй сто літ жити (Олесь Гончар, III, 1959, 83).

3. Період часу від народження; вік (у 1 знач.). — Певно, він хлопчик добрий і любий — еге? ..Які його літа? (Марко Вовчок, I, 1955, 377); Ім'я їй — Ната. Олег одних із нею літ (Володимир Сосюра, II, 1958, 457);
//  Певний період у житті людини. [Савка:] Ой ви, слуги молодії. Беріть коні воронії, Доганяйте, повертайте літа молодії... (Степан Васильченко, III, 1960, 63); Невинність дитинства не в силі змити погань зрілих літ (Михайло Стельмах, II, 1962, 57);
//  Велика кількість прожитих людиною років; старість. Він.. полишає службу через те, що літа й здоров'я не дозволяють йому клопотатись такими трудними справами (Леся Українка, III, 1952, 513); Козак намагався триматися по-молодецькому, але літа вже зігнули йому спину (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 97).
В літах — те саме, що літній2. Марко Лукич тоді був уже людиною в літах, у трупі його дуже шанували й прозивали «батьком» (Збірник про Кропивницького, 1955, 343); Доводити (довести) до літ кого — вирощувати, виховувати кого-небудь. Дядина.. мене, сироту, до літ довела (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 95); Доходити (дійти) [до] літ див. доходити; Літа виходять (вийшли) — про досягнення повноліття або зрілих років. — Я б тебе, каже, і сватав, коли б ти не крива.. Так і крає мені серце.. А тут літа виходять (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 228); А літа, хто ж їх відає, чи вони вийшли, чи вони не вийшли? про те піп знає (Леся Українка, III, 1952, 668); Літа обсіли кого — став старим хтось. — Ой лишенько ж тяжке: літа, літа обсіли чоловіка! (Андрій Головко, II, 1957, 422); На весні літ — замолоду. Біди не знаючи, росла Голубка-дівчина, як ось — На весні літ Де лихо нагле не взялось (Павло Грабовський, I, 1959, 487); На старості літ — у старості, на схилі віку. [Не] по літах — [не] у відповідності до віку. Добре Чіпці у діда підпасичем. Робота.. і по його літах і по його душі (Панас Мирний, I, 1949, 154); Йому сподобалась дівчина — отака не по літах серйозненька (Андрій Головко, I, 1957, 368).

4. розм. Період у житті суспільства; часи. І згадував літа лихії, Погані, давнії літа (Тарас Шевченко, II, 1953, 23); — Ну, та й літа ж тепер настали! — балакають старі люди (Панас Мирний, I, 1949, 326).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 527.

Коментарі (0)