ЛІТА, літ, мн.
1. Період часу в кілька років; роки.
Минули літа, а село Не перемінилось (Тарас Шевченко, I, 1951,
391); Літа пригасили горе, та не могли викорчувати
думок, згадок (Михайло Стельмах, II, 1962, 407); * Образно.
Мов лату на латі, На серце печалі нашили літа (Тарас Шевченко,
I, 1951, 282).
Многії літа — побажання кому-небудь довгих
років життя. — Будь здоров на многії літа! (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 14).
2. тільки род. в. У сполученні з числівниками
вживається на позначення років. Чи помолодшав я через
10 літ в неволі, чи постарішав серцем, скажи мені,
мій брате рідний (Тарас Шевченко, VI, 1957, 139); — П'ятдесят
літ нашої дружби прошуміли в тайзі як один день
(Олександр Довженко, I, 1958, 115); Так ніхто не кохав. Через тисячі
літ лиш приходить подібне кохання (Володимир Сосюра, I, 1957,
67).
Сто літ — дуже багато, довго, давно. [Муза:]
Звелю писати оди... [Поет:] Сто літ, як вийшли
з моди! (Леся Українка, I, 1951, 301); — Я, звичайно, бажаю
їй сто літ жити (Олесь Гончар, III, 1959, 83).
3. Період часу від народження; вік (у 1 знач.).
— Певно, він хлопчик добрий і любий — еге? ..Які його
літа? (Марко Вовчок, I, 1955, 377); Ім'я їй — Ната. Олег
одних із нею літ (Володимир Сосюра, II, 1958, 457);
// Певний період
у житті людини. [Савка:] Ой ви, слуги молодії.
Беріть коні воронії, Доганяйте, повертайте літа молодії...
(Степан Васильченко, III, 1960, 63); Невинність дитинства не в силі
змити погань зрілих літ (Михайло Стельмах, II, 1962, 57);
// Велика кількість прожитих людиною років; старість.
Він.. полишає службу через те, що літа й здоров'я не
дозволяють йому клопотатись такими трудними
справами (Леся Українка, III, 1952, 513); Козак намагався
триматися по-молодецькому, але літа вже зігнули йому спину
(Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 97).
♦ В літах — те саме, що літній2. Марко Лукич
тоді був уже людиною в літах, у трупі його дуже
шанували й прозивали «батьком» (Збірник про Кропивницького, 1955,
343); Доводити (довести) до літ кого — вирощувати,
виховувати кого-небудь. Дядина.. мене, сироту, до літ
довела (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 95); Доходити (дійти)
[до] літ див. доходити; Літа виходять (вийшли) — про
досягнення повноліття або зрілих років. — Я б тебе,
каже, і сватав, коли б ти не крива.. Так і крає мені
серце.. А тут літа виходять (Ганна Барвінок, Опов.., 1902,
228); А літа, хто ж їх відає, чи вони вийшли, чи вони
не вийшли? про те піп знає (Леся Українка, III, 1952, 668);
Літа обсіли кого — став старим хтось. — Ой лишенько
ж тяжке: літа, літа обсіли чоловіка! (Андрій Головко, II,
1957, 422); На весні літ — замолоду. Біди не знаючи,
росла Голубка-дівчина, як ось — На весні літ Де лихо
нагле не взялось (Павло Грабовський, I, 1959, 487); На старості літ —
у старості, на схилі віку. [Не] по літах — [не] у
відповідності до віку. Добре Чіпці у діда підпасичем.
Робота.. і по його літах і по його душі (Панас Мирний, I, 1949,
154); Йому сподобалась дівчина — отака не по літах
серйозненька (Андрій Головко, I, 1957, 368).
4. розм. Період у житті суспільства; часи. І згадував літа лихії, Погані, давнії літа (Тарас Шевченко, II, 1953, 23); — Ну, та й літа ж тепер настали! — балакають старі люди (Панас Мирний, I, 1949, 326).