ЛІТО́ПИС, у, чол.
1. У стародавній Русі —
хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений
їх сучасником. З кінця XI ст. в Новгороді вели літопис,
в якому записували найважливіші міські події (Історія СРСР, I, 1956, 67); Схилившись у куточку, біля воскової
свічки, він писав літопис цих суворих днів (Семен Скляренко,
Святослав, 1959, 478);
// Книга з такими записами. На
сторінках літопису змальовано докладно, як тікав од
козаків розбитий польський коронний гетьман Потоцький
(Олександр Довженко, I, 1958, 273).
2. чого, перен. Послідовний запис будь-яких подій; історія чого-небудь. Потрібний ґрунтовний літопис життя і творчості поета [Т. Шевченка] (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 75); Українська пісня має своє глибоко національне прекрасне звучання, ..є історичним літописом народу (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 68); Шари снігу і льоду, що відкладаються рік у рік — це своєрідний літопис клімату та його трансформацій за минулі часи (Наука і життя, 5, 1960, 24).