ЛІВОРУЧ, присл., від кого — чого і без додатка.
1. З лівого боку; протилежне праворуч. Ліворуч чорна машина, що з червоного рота прокльоном стогне (Василь Стефаник, I, 1949, 174); За вечерею парубок сидів ліворуч від Яся (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 42).
2. У лівий бік, на лівий бік; протилежне праворуч. Чорною плямою, заступаючи небо, стоїть у житі жандарм, поглядає праворуч, ліворуч (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 6); Командир полку послав кінну розвідку далеко ліворуч і праворуч від дороги, щоб з'ясувати там характер ворожої оборони (Олесь Гончар, III, 1959, 95).