ЛІЗТИ, лізу, лізеш, недок.
1. Пересуватися по
поверхні всім тілом (про плазунів); плазувати. [Марина:]
Дивися, чорная змія По снігу лізе... (Тарас Шевченко, II,
1953, 100);
// Пересуватися по якій-небудь поверхні,
майже притискуючись до неї (про дрібні живі істоти,
які мають багато ніг). Упав на стовбур білий відблиск
сонця, І комашинка лізе по йому (Максим Рильський, I, 1960,
155);
// на чому і без додатка. Пересуватися,
припадаючи тулубом до якоїсь поверхні, торкаючись неї
руками і ногами (про людину). * У порівняннях. Зігнулося
так, мов на ногах і на руках лізе. А борода аж по
землі волочиться (Панас Мирний, I, 1954, 191);
// Пересуватися на
колінах. Різних націй вірні католики На колінах лізли
до престолу (Леся Українка, I, 1951, 100).
♦ Лізти назад — відмовлятися від чого-небудь.
— Тепер якось ніяково назад лізти.. Але що мені
зробити, як викрутитися?.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 168);
Лізти раком (рачки) — пересуватися на чотирьох
кінцівках (про людей); рачкувати. Не всім туди раком лізти,
де зузуля кує (Номис, 1864, № 5169); — Ви, бабня, мені
вважайте.. Щоб усього було вдосталь, Батюшка щоб
рачки лізли з хати (Яків Качура, II, 1958, 8).
2. перен., розм. Іти поволі, долаючи неміч, утому.
Уже й вечір, а його нема! Насилу вже, гульк! — лізе
додому у пізній вечір ні живий, ні мертвий і слова не
промовить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 105); Маленький похорон
звертає в другу вулицю.. Хлопчики померзли, і баби
ледво лізуть (Василь Стефаник, I, 1949, 146); Налають вікна
по цехах, гримить, жаліється залізо, «кукушка» там
по рейках лізе і тонким голосом кричить (Володимир Сосюра, I, 1957,
432);
// Пересуватися дуже повільно; сунутися. Важкі
сірі хмари лізли низько над землею (Вадим Собко, Шлях..,
1948, 69);
// Минати надзвичайно повільно. Кожна
година здається мені вічністю. Час так лізе поволі — як
ніколи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 153).
3. по чому, з чого і без додатка. Хапаючись руками
або чіпляючись ногами, лапами, підійматися по чому-небудь
угору або спускатися вниз. Схаменулись нехрещені,
Дивляться — мелькає, Щось лізе вверх по
стовбуру До самого краю (Тарас Шевченко, I, 1963, 6); [Монтаньяр
(спускає шнура, причепленого до гачка, за вікно):]
Лізь та поглядай уділ.. Долізеш вниз, а там вже
клопіт мій, як переправити тебе ще й далі (Леся Українка, II,
1951, 177); — Де ж ти дитину діла?.. — Скинула.
Лізла з горища, упала та й скинула (Панас Мирний, III, 1954,
170);
// Важко підійматися (на гору). А ми все ліземо
вгору. Перед нами виростають дві гори, одна другої
вище (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 136); З стогнанням ледве
зрушився [Давид] з місця й довго по сходах ліз (Андрій Головко,
II, 1957, 167);
// перен. Переміщатися вгору або
сповзати вниз (про неживі предмети). — Б'ють склянки —
початок дня. Сходить сонце, як прапор, і прапор лізе
на щоглу, як сонце (Юрій Яновський, II, 1958, 80); Сонце лізе
й лізе вгору і все навколо золотить (Наталя Забіла, Веселим
малюкам, 1959, 84); Брови полковника лізли вгору, а вус
він затискав ще міцніше між зубів (Юрій Смолич, Світанок..,
1953, 219); Той кожух, що лежав у мого Павла під
головами, лізе, лізе з лави, спускається, спускається додолу
(Ганна Барвінок, Опов., 1902, 261).
♦ Волосся лізе вгору (догори) — те саме, що
Волосся дибом встало (стає і т. ін.) (див. дибом). [Семен:]
От, ти тільки розказуєш, а у мене на серцеві холоне й
ніби волосся догори лізе... (Марко Кропивницький, I, 1958, 112); Лізти
на стінку (стіну) — бути надто збудженим,
роздратованим. — Місяць тому ти ліз на стінку, вимагаючи
миру з Туреччиною і татарами, а тепер співаєш щось
зовсім іншої (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 411).
4. на кого — що. Забиратися на кого-небудь
високого, що-небудь високе. — А якого гаспида ти там
стогнеш? — пита його Настуся, дивуючись, що її дурень
та осміляється без спросу лізти на піч (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 474); — Чи не по двоє в сідлі? — Справді таке,
як по двоє... Чи це вже вояків стільки на світі
піднялось, що по двоє на коня лізуть? (Олесь Гончар, II, 1959, 13);
// перен. Насуватися зверху на що-небудь; наповзати,
налазити. Дощі випадали щоденно. Вискочить сонце
на мить на блакитну полянку, щоб осушитись
[обсушитись].., і знову лізуть на нього важкі, розтріпані
хмари (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 69); Синя хвиля знову лізе на
кладку, миє Орисі чобітки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 127).
♦ На небо (до неба) [живим] лізти — бути
святошею. Пархоме, в щасті не брикай! В нудьзі притьмом
не лізь до неба! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 82); На рожен
(ніж) лізти; Проти рожна лізти: а) наражатися на дуже
велику, смертельну небезпеку; ризикувати. — Ну, чого
йому треба було на той рожен лізти? От і напоровсь!
(Андрій Головко, II, 1957, 577); б) не погоджуватись з
ким-небудь, заперечувати щось; іти наперекір. Так, все
життя він лізтиме проти рожна, буде обстоювати те,
у що вірить (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 188);
[Андрій:] Не твого носа це діло. [Семен:] Ну от, я до
тебе з душею, а ти на рожен лізеш (Захар Мороз, П'єси,
1959, 38).
5. перен. Напирати на кого-небудь, штовхати когось, пхатися. Народ за військом копошився, Всяк товпився, всяк ліз, тіснився (Іван Котляревський, I, 1952, 282); — Це подуріли люди, показилися! Один на одного лізе, один другого не бачить (Панас Мирний, III, 1954, 92).
6. до кого — чого, з ким — чим, з інфін. і без
додатка, перен., розм. Настирливо звертатися до
кого-небудь, робити щось проти його волі; набридати. — Геть
ік бісу, не лізь! — одказав Жук і закрив голову
подушкою (Панас Мирний, I, 1954, 335); Се просто земляцька
недбалість.. Вороного. Чого ж було лізти: давайте п'єсу?!
(Леся Українка, V, 1956, 229);
// Втручатися в чиєсь життя,
в чужі справи. — Тату, не лізьте! Я роблю й маю
право на своє добро (Нечуй-Левицький, II, 1956, 298); — Добро
Хіврі, що її свекруха не лізе, не мішається ні до чого
(Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 110); — А догматики, вони й
сьогодні ще не перевелись. Той лізе думки твої перевіряти,
а той помпезну арку якусь будує серед степу (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 127);
// Домагатися чого-небудь;
чіплятися до когось. Дидона наодріз сказала — К чорту
убирайся, На мене більш не женихайся... Не лізь! Бо розіб'ю
і ніс! (Іван Котляревський, I, 1952, 145); Чути було Маріїн
гнівно-ласкавий голос до коня. Видно, мішку мішала, а він ліз
(Андрій Головко, II, 1957, 115); З усіма він добрий, з усіма
жартує, з обіймами лізе, але ні до одної
по-справжньому не прихиляється (Михайло Стельмах, I, 1962, 277);
//
Настирливо йти, проникати куди-небудь. Хтось
усилковувався пройти у горниці, слуга не пускала: — Та куди
ти лізеш? Дай хоч напитися батюшці чаю (Панас Мирний, I,
1954, 305); — Куди ти прешся, ідоле?! — насідала на
когось баба Параска. — Ні світ ні зоря уже й лізуть!
Та ноги обмітай!.. (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 57); — Що
це таке повелося: кожен тобі лізе в квартиру. На роботі
не відіб'єшся від них, так ще й тут пороги оббивають...
(Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 56);
// Навально насуватися
(про ворожі сили). — На Київ Денікін суне.. А
тут Петлюра. Стягнув усю шатію і лізе разом з
польськими панами (Олександр Довженко, I, 1958, 199); На Тараса
[Трясила] юрби лізуть перед нього і по нім (Володимир Сосюра, I, 1957,
386);
// у що, зневажл. Намагатися досягти певного
становища. — А ти.. піддержав би її. У люди вивів. Бач
же, сам лізеш у паничі (Панас Мирний, IV, 1955, 132); Він
терпіти не міг, коли його вчили, вказували. Тим
більше, що в ці вчителі ліз його власний син (Василь Минко, Ясні
зорі, 1951, 197).
♦ Лізти в душу — втручатися в чужі інтимні
справи, переживання, почуття. Ольга ідеальна товаришка,
з тих, що не лізуть силоміць у душу і що не відпихають
холодом (Леся Українка, V, 1956, 340); — Лізуть своїми
довгими лапами в чужу душу. Огидно! (Ігор Муратов, Свіже
повітря.., 1962, 168); Лізти під ноги кому — заважати
кому-небудь. — Як будеш дурним, будеш їм усе лізти під
ноги.., то певно будуть тебе лякати (Ольга Кобилянська, II, 1956,
78); Лізти поперед батька в пекло — забігати,
вихоплюватися наперед, поспішати що-небудь зробити
раніше за інших. — А я так гадаю, панове, — підвів голову
коваль Максим. — Не треба поперед батька в пекло
лізти (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 22).
7. Пробиратися, проникати звідкись куди-небудь, а
також вибиратися звідкись. Не лізь, куди голова не влізе
(Номис, 1864, № 5893); Обізвалася Зубиха, лізучи з-під
покутя і таскаючи превеликенний горщик (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 190); Прийшов додому Демидів батько, і довелося
старому лізти в хату вікном (Михайло Стельмах, I, 1962, 302);
Чує піп, що йде [козак], що близько кара, і під ліжко
лізе він скоріш... (Володимир Сосюра, I, 1957, 370);
// Забиратися
куди-небудь потай, крадучись. — Лізеш у чужу хату красти,
та хочеш, щоб хазяїн не ловив тебе?.. (Панас Мирний, I, 1949,
343);
// Занурюватися в що-небудь рідке; поринати.
Хто в болото лізе, той ся покаляє (Номис, 1864,
№ 5993); [Флегон:] Воно страшненько, як сказати
правду. Та се, бач, так, як літом в річку лізти:
спочатку жаско, а нирнеш — то й рай (Леся Українка, II, 1951,
486); В нас було правило: не розвідавши броду, не лізь
у воду (Олесь Гончар, Новели, 1954, 39).
♦ У пельку (петлю) лізти — наражатися на
небезпеку, ризикувати життям. — На біса було лізти в пельку?!
Нехай би собі тікали [шведи], скільки влізе (Юрій Яновський,
II, 1954, 124); — Нащо самим у петлю лізти?.. Пропадем,
усі пропадем (Олесь Гончар, II, 1959, 118); Лізти в пляшку —
сердитися, гніватися, не маючи для цього ніяких
підстав. Зрештою, сам собі винен, і нічого тепер лізти в
пляшку (Олесь Гончар, I, 1954, 343); В ярмо (зашморг) лізти
до кого і без додатка — потрапляти в економічну
залежність від кого-небудь, працювати на когось. — Так,
людоньки, так. Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий
сніп. Послужіть панові (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 54); Мав
[тесть] пристойну хатину, .. а найголовніше — коня,
яким міг ґрунт обробити, не лізучи у зашморг до
глитаїв (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 4).
8. розм. Просовувати руку (пальці) куди-небудь,
у щось. Батько мовчки лізе твердими запеченими
пальцями до кишені своєї засмальцьованої гімнастьорки
(Олесь Гончар, Тронка, 1963, 130); Таки лізе чоловік рукою
до кишені, і там шелестять листки тютюну
(Михайло Стельмах, I, 1962, 215); Гнат лізе в кошик, витяга звідти
присмирнілу курку і грудочку масла, загорнуту в
ганчірку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 67).
♦ Не лізти за словом (по слово) до кишені (в
кишеню) див. кишеня.
9. у що, під що і без додатка, перен., розм.
Проникати, потрапляти в небезпечне місце. [Орест:]
Підлітком я мав звичай.. бігати на пожар і там орудувати
укупі з пожарними, лізучи у найбільший вогонь (Леся Українка,
II, 1951, 28); — Що ж я йому скажу? — посміхається
льотчик. — Щоб дозволив вам з вівцями під бомби
лізти? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 11);
// Намагатися взяти
участь у чому-небудь, втрутитися в щось (у бій, бійку,
небезпечну справу, суперечку тощо). Хотів сказать
ще більше я, Та перебила доленька моя. Даремна, каже,
річ, і рот тобі замажуть, Сиди собі, не лізь (Леонід Глібов,
Вибр., 1951, 143); — Ти про смерть не думай, ти про
життя думай. І в першу чергу — про своє завдання.
Повинно б удатися. Все — за це. Ну, а коли зірветься..
не лізьте згарячу (Андрій Головко, II, 1957, 539); — Чого
йому було у політику лізти? (Ірина Вільде, Сестри.., 1958,
373).
Лізти в бійку — розпочинати бійку. Родина Гамаліїв
з діда-прадіда перебойці. Образи не пробачать, з двох
слів у бійку лізуть (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 21).
10. Пробиватися вгору крізь яку-небудь масу
(звичайно про рослини); вилазити (у 3 знач.). Сонечко
так ясно світить і гріє, травиця з землі так і лізе
(Панас Мирний, I, 1954, 88); Іде весна ланами.. Де не ступить —
з-під землі лізуть паростки малі (Наталя Забіла, У .. світ,
1960, 37);
// Занурюватися в що-небудь під дією сили.
Руда здавалася м'якою і податливою: тільки постав
бур куди треба — і він сам лізе в руду, як ніж у масло
(Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 182);
// Виповзати, проступати
назовні. Напік спершу такого хліба, що і в руках не
вдержиш: рідкий, крізь пучки лізе, кислий (Ганна Барвінок,
Опов.., 1902, 173); Воно [волосся] лізло з-під шапки та
крізь дірки в шапці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 34);
// Попадати,
проникати куди-небудь, викликаючи неприємні
почуття. Спереду аж у вічі йому волосся лізе, уха закриває,
по потилиці шльопається (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 8); Під
ногами стріляють петарди, і дим лізе у рот (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 413); Повзли [бійці] далі.. Знову лоскотав
щоки спориш, ..лізли в очі сухе бадилля будяків,
гостролистий пирій... (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 193).
♦ Лізти в голову — настирливо з'являтися у
свідомості. Ті грішні думки все чогось настирливо лізли йому
в голову (Нечуй-Левицький, III, 1956, 11); Петру.. думає:
мабуть, грати зроблено для того, щоб ніхто не вкрав
оцих дорогих окрас... Та зразу ж відгонить од себе такі
крамольні думки — дивись, що лізе в голову (Михайло Чабанівський,
Балканська весна, 1960, 107); Лізти в очі — ввижатися.
Тілько що очі заплющу, вареник так, так тобі і лізе в очі,
перехрестишся, заплющишся, а він знову (Тарас Шевченко, VI,
1957, 28); Лізти в (чужий) горох — втручатися в
чиї-небудь справи. [Баби:] От так йому, от так йому
треба! Най не лізе в чужий горох! (Іван Франко, IX, 1952, 392);
Лізти з шкіри (шкури, сили і т. ін.) — намагатися
будь-що досягти чого-небудь. Запроданцям не йме
Шевченко віри.. І хай не лізуть братовбивці з шкіри
(Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 104); Сокіл [кінь] не любив
відставати. Побачивши поперед себе коня, із шкури ліз,
аби порівнятися, випередити (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961,
32); Лізти на очі — бути на видноті, перед очима.
[Дремлюга:] Ти побудь недалеко.. Тільки не лізь
на очі (Олександр Корнійчук, II, 1955, 291); Лізти [осою] межи очі
(в очі, у вічі, до очей) — набридати, надокучати
кому-небудь. Рік газети не читав — тільки взяв до рук,
а вони [сусіди] осою в очі лізуть (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961,
105); — Отак завжди. Вип'є та й лізе межи очі!
(Панас Мирний, IV, 1955, 147); — Боже мій, — скрикнула пані —
.. Чого в вічі лізеш? Чого тобі треба? (Марко Вовчок, I, 1955,
30); Оце! наче жаба до очей лізе (Номис, 1864, № 3410);
Очі на лоб (на лоба, догори і т. ін.) лізуть (лізли,
вилазять, вилізли, полізли і т. ін.); Очі рогом лізуть
(лізли, вилазять, вилізли, полізли і т. ін.) див. око;
У рот (горло пельку) не лізе що — у кого-небудь
зовсім немає бажання їсти. [Микола:] Ходи й ти
обідати. Мені якось самому страва в рот не лізе
(Іван Франко, IX, 1952, 112); Віктор.. продовжує мовби ще з
більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе вже шматок
у горло (Андрій Головко, I, 1957, 459).
11. Розпадатися на шматки (про тканину, хутро). Смух у мене дуже добрий, — Лізе без ножа (Яків Щоголів, Поезії; 1958, 114).