ЛЯГАТИ, аю, аєш, недок., ЛЯГТИ, ляжу, ляжеш; мин. ч. ліг, лягла, лягло; наказ. сп. ляж, док.
1. Приймати горизонтальне положення,
розпластуючись усім тілом на чому-небудь (про людей та
деяких тварин); протилежне вставати. Упоравшись,
лягав спузар біля Івана.. й блищав молодими зубами
при вогні ватри (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 328); — Не кидай
мене, Степане,.. Не давай мені лягати! Тримай на
ногах! (Олександр Довженко, I, 1958, 290); — Ох, били ж мене;
били, били, били! що ні сісти, ні лягти не можна
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 189); Дядьки стовбичили на
майдані більше години, в них поболіли ноги, і деякі відійшли
до тополь, щоб лягти або сісти (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 406);
// у що, на що. Розташовуватися де-небудь у
горизонтальному положенні. Юзя лягає в траву коло Дарки
(Леся Українка, III, 1952, 641); Яшко тоді лягав на купу
соломи біля припічка й думав (Андрій Головко, I, 1957, 177);
Я скинув з себе теплу сукняну куртку і, лігши на кригу,
поповз до потопаючого Гриші (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 24);
// У сполуч. з словами, що вказують на особливості
цього положення. Роздягнутий Юра лягає на спину
(Юрій Смолич, II, 1958, 13); Патлатий Цуцик спочивав;
То ляже на бочок, то догори на спинку (Леонід Глібов, Вибр., 1951,
115); О, як захотілося в рідну оселю, У білу постелю
лягти горілиць (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 142); — Лягти
можна, — сказав з презирством старий Опанас і
повільно ліг ниць на землю (Олександр Довженко, I, 1958, 133);
// з інфін., на
що, до чого, у що, де і без додатка. Лаштуватися до сну,
вкладатися спати. Хто пізно лягає, той щастя не має
(Номис, 1864, № 11294); Раділи люде встаючи. А мати
й спати не лягала (Тарас Шевченко, I, 1951, 387); — Не хочу я
у хаті спати, — кажу господині, — душно мені: буду
у комірчині лягати (Панас Мирний, I, 1954, 82); Як нагодує
дітей та покладе спати, сама не лягає ще (Андрій Головко,
II, 1957, 190); Доїхав я додому щасливо, зараз ліг до
ліжка і спав три дні і три ночі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 458);
Давид сказав, що підночував у хуторі, але лягли пізно,
то голова каламутна трохи (Андрій Головко, II, 1957, 182);
* Образно. Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи
ти розгнівилось? Іще не лягай! (Володимир Самійленко, I, 1958, 132);
// військ. Приймати горизонтальне положення, щільно
притискуючись до землі з метою уникнути кулі,
осколка тощо. — Лягай, лягай! — кричав Щорс групі
богунців, що вискочили на порожню вулицю. Кулеметники
впали (Олександр Довженко, I, 1958, 152); Вся галявина ще й досі
прострілювалася противником з кулеметів, і Черниш,
скомандувавши бійцям лягти, ліг і сам (Олесь Гончар, III,
1959, 49).
♦ І лягти і встати — весь час бути, перебувати
де-небудь, робити щось. Взяв [Остап Шкандибенко] жінку
з другого села, ..що і встала і лягла у молодого дяка
(Панас Мирний, I, 1954, 76); Лягати від (од, зо) сміху (з
реготу) — сильно сміятися, реготати. Іван присів,
засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що
всі аж лягали од сміху (Нечуй-Левицький, III, 1956, 318);
Спекулянтка заплуталася у ситі, репетувала, сипала
прокльони, а юрба лягала з реготу (Іван Микитенко, II, 1957, 333);
Лягати (лягти) в (під) ноги (до ніг) — скорятися,
підкорятися кому-, чому-небудь. * Образно. Тобі, Радянська
Україно, Старий Дніпро під ноги ліг (Максим Рильський, 300
літ, 1954, 23); Складні ворожі укріплення лягали до ніг
[радянським бійцям] (Олесь Гончар, III, 1959, 418); Лягати
(лягти) в основу чого — бути джерелом, началом
чого-небудь. Знання матеріалу, який лягає в основу твоєї книги,
завжди повинно бути максимальне (Юрій Смолич, Перша
книга, 1951, 39); Матеріалів, що могли б лягти в основу
[фільму].., було недостатньо (Олександр Довженко, III, 1960, 300);
Лягати (лягти) в землю (труну, домовину, яму, могилу
і т. ін.) — умирати. Цілий вік ти мене милував, а на
старості, як мені треба було у землю лягати, послав
ти мені таке горенько!.. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 87); — Ніяк
не збагну, що воно за людина. Коли отак про себе
турбуватиметься та дбатиме — ляже в домовину (Юрій Збанацький,
Сеспель, 1961, 107); Лисий я, волосся спало, Решта
білая, як сніг, Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг
(Степан Руданський, Тв., 1956, 58); В могилу ляже проклята
звірота. І смерть її — нам золоті ворота (Павло Тичина, II, 1957,
163); — Уб'ють тебе, вона в гріб ляже; Живи для неї,
я прошу (Іван Котляревський, I, 1952, 222); Лягати (лягти) під ніж
(на стіл) — іти на медичну операцію. — Коли лягаєте
під ніж, то не можна бути певним за завтра (Юрій Смолич,
I, 1958, 82); Лягти і не встати — докласти максимум
зусиль, щоб довести щось до кінця. Хтось не міг
утриматись, щоб того не написати, і ліг і не встав, поки не
написав (Леся Українка, V, 1956, 406); Лягати лоском див.
лоск 2; Хоч лягай та вмирай (помирай); Хоч у яму
(домовину, могилу і т. ін.) лягай — про тяжкий стан;
надзвичайно важке, скрутне, безвихідне становище.
Як почне [чорна злюка] хвостом махати — Хоч лягай
та помирай.. Все їй треба, все їй дай (Леонід Глібов, Вибр., 1951,
224); — Ріже мене і пече попід боками, — обізвався
із хати жіночий старечий голос. — Так мене мучить,
голубчику, що хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
66); — На цього [коня] вже як і трудно стягалися,
не дай бог заведуть, хоч тоді у яму лягай (Андрій Головко, II,
1957, 135); Нема мені де сховатись од неї, як од мух
у спасівку, хоч лягай в домовину (Нечуй-Левицький, II, 1956, 19);
Думала.., що їсти дома нічого, що з дітьми хоч у
могилу лягай (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 442).
2. Поступати на лікування в медичний заклад.
У Львові мені було дуже погано, але я старався
підбадьоритися, ..бо не хотілось лягати у львівському шпиталі
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 439); Інші, коли хворіли, лягали
в медсанбат. Воронцов мусив хворіти в полку (Олесь Гончар,
III, 1959, 19); [Батура:] Я мушу негайно лягти в
лікарню. У мене відкрилась рана (Олександр Корнійчук, II, 1955, 263);
// тільки док. Тяжко захворіти; злягти. Через тиждень
Нимидора лягла і більше вже не вставала (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 248).
3. Вмирати, гинути в бою. Врубувався він у ворожу
гущину, як у ліс темний, і лягали нападники покосами
(Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 388); Біля Курська і
Орла фашистська армія лягла (Українські народні прислів'я та приказки, 1955,
423); Спинися над пам'яттю смілих, Тут слави герої
лягли (Павло Усенко, Вибр., 1948, 293);
// Падати зрубаним,
зрізаним (про певні рослини). Поглянь ти на таткові
руки — Які в них напружені жили!.. Дуби
щонайбільші і липи, і буки Лягають від їхньої сили (Валентин Бичко,
Вогнище, 1959, 229); Завтра вранці тут ляжуть покоси
На безмежній квітучій землі (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958,
53).
♦ Лягти в (у) землю [живим, живою] див. земля;
Лягати (лягти) прахом — гинути, пропадати. — Мені не
шкода!.. Нехай горить! І нехай воно прахом ляже!
(Олександр Довженко, I, 1958, 343); Лягати (лягти) трупом (кістьми,
головами і т. ін.): а) вмирати, гинути (в бою). Лучче на
своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави
натягти (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 77); [2-й
запорожець:] Веди нас, Тарасе, куди хочеш, ми трупом
ляжем! (Карпенко-Карий, I, 1960, 168); — У битві з печенігами
лягла головами мало не вся дружина князя, але ворогів
розбив князь впрах (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 10); б) робити все
можливе, щоб відстояти щось своє. Йон став коло дверей,
готовий краще трупом лягти, ніж випустити дочку
з хати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 282).
4. тільки 3 ос. Опускатися, падати на яку-небудь
поверхню (про предмети). Часом легенько-м'яко лягало
[бабине літо] Ярині на очі (Леся Українка, III, 1952, 738);
Снаряди вже лягали на майдан, на городи, в бідняцькі
двори (Олександр Довженко, I, 1958, 132); — Тут жодна міна не ляже
марно (Олесь Гончар, III, 1959, 85);
// на чому, де, на що.
Розміщуватися на якій-небудь поверхні. Облітає пух
з тополі І лягає тихо долі (Максим Рильський, II, 1960, 268);
Пізнав Йон Гашіцу по чорних косах, що вибились з-під
рядна і лягли на ньому, як дві грубі гадюки (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 241); * Образно. На його запорошене обличчя
лягає задума (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 155);
//
Розташовуватися певним чином. Кленове брусся, яке
роками беріг [дядько Іван] для нової хати, лягає
вподовж гаті на дно Сиваша (Олесь Гончар, II, 1959, 429);
Впоперек ріки Лягла дуга загати (Леонід Первомайський, II, 1958, 248);
* Образно. Думки лягали на папір дрібними, майже
мікроскопічними рядками (Микола Руденко, Остання шабля, 1959,
189);
// Займати, приймати певне положення. Моя
машина раз у раз сповзала із слизької, роз'юшеної дороги
й легко лягала набік у придорожній рівчак (Юрій Яновський,
II, 1954, 7).
5. тільки 3 ос., по чому, на що. Поширюючись по
поверхні, вкривати собою що-небудь. Туман хвилями
лягає По степу німому (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 232);
Відцокотіли панські коні, Лягає курява на шлях
(Максим Рильський, II, 1960, 137); В садочку іній ліг На дерев'я
голе... (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 67);
// Падати на щось (про
сонячне проміння, тінь і т. ін.). На захід сонце вже
схилилось, Лягають тіні на полях (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 63); Ясний сонячний промінь
срібною доріжкою лягав по снігу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 70);
Попереду, на автостраді, смугами лягали сяйва
автомобільних фар (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 115); Від верби
лягла довга тінь на воду (Володимир Гжицький, Чорне озеро,
1961, 11);
// Вкривати обличчя людини, з'являтися
місцями на його поверхні (про загар, рум'янець і т. ін.).
Під очима аж синява підковами лягла (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 137);
// без додатка, перен. Наставати (про вечір,
ніч і т. ін.). Над Волгою лягав молодий весняний вечір
(Григорій Епік, Тв., 1958, 268); Внизу видко, як ніч лягає густіш
і густіш (Юрій Яновський, II, 1958, 65); Лягла зима. Завіяло
дороги. Тремтять хати від холоду (Максим Рильський, I,
1956, 68).
6. тільки 3 ос., перен. Поширюватися на кого-, що-небудь.
— Хай всі почесті і всі відповідальності лягають
на одного чоловіка (Михайло Стельмах, II, 1962, 18); В степовій
смузі, де на 25 процентів дворів, що мають значні
лишки, є 40 процентів безкінних і малопосівних, треба
удосконалити нашу політику в тому напрямі, щоб
головний тягар податків лягав на вищі групи (КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 217);
// Бути тягарем,
обтяжувати (про горе, відчай і т. ін.). Щось важке лягає
на серце і душить його, як те каміння (Нечуй-Левицький, II,
1956, 383).
7. тільки 3 ос., куди, до чого, на що, перен.
Пролягати, тягнутися (про шлях, дорогу). Від України до
Росії Лягли путі (Андрій Малишко, Книга.., 1954, 5); Весело
лягають Дороги до гаю (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954,
5); Шлях оцей лягає на Коджорі (Олекса Ющенко, Люди.., 1959,
140);
// тільки док. Уміститися на певній площині.
— А може, хоч звершечку ляже? — Дем'ян йому лукаво
каже, Вареничка узяв І на тарілочку поклав (Леонід Глібов,
Вибр., 1951, 156); Тут [у Бразілії], мабуть, дві чи три
Європи 3 кінця в кінець могли б лягти (Любомир Дмитерко, В
обіймах сонця, 1958, 121);
// перен. Бути між ким-,
чим-небудь, розділяючи, роз'єднуючи когось, щось. В серці
один ти, коханий, Хоч поміж нас Ляжуть моря
й океани (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 133).
♦ Дорога (путь) лягає (лягла) кому — про
необхідність відправлятися в дорогу. Коли ж лягає путь
далека Назад, до хати над Дніпром, Старий.. лелека
Привітно стріпує крилом (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця,
1958, 43); Знов лягла йому дорога —..Сорок верст
туди й назад (Ярослав Шпорта, Мужність, 1951, 9).
8. спец. Обирати певний напрямок, положення (про
судна, літаки).
Лягати (лягти) в дрейф — дрейфувати (про судна).
Наше судно лягло в дрейф. Виявилося, голландці бажали
привітати радянських моряків (Наука і життя, 6, 1963, 48);
Лягати (лягти) курсом (на курс) — йти у певному
напрямку (про судна, літаки). Повітряний лайнер
вирулює на стартову доріжку, злітає в голубу височінь і
лягає курсом на Москву (Радянська Україна, 8.VIII 1962, 1); Він
злетів у найкращому настрої, швидко досяг висоти
двадцяти тисяч метрів, ліг на свій курс (Вадим Собко, Срібний
корабель, 1961, 277).