в означеннях
Тлумачення, значення слова «лякати»:

ЛЯКАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка.

1. Своїм виглядом або діями викликати почуття страху, переляку. Тиха вода людей топить, а бурна тільки лякає (Номис, 1864, № 3029); Море не лякало її своєю глибиною (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 225); — Там є такі ущелини, ..що здалека лякають своїми кручами (Олесь Донченко, II, 1956, 47); Тайга! Тайга! ..Ти почала нас грозами лякати, дощем гостити... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 130);
//  Своєю незвичністю, таємничістю тощо вселяти страх, тривогу, занепокоєння. Смерть бійців не ляка... Наперед, наперед без запину! (Павло Грабовський, I, 1959, 239); Порожня від чоловіка кімната лякала своєю пусткою (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 51); — Та не мовчіть же! Ви просто лякаєте мене. Вона наче справді була схвильована (Андрій Головко, II, 1957, 558).

2. Навіювати страх, застосовуючи певні засоби. [Панас:] А давайте бабу Хорошунку налякаємо трохи! То вона все дітей лякає, тепер давайте її! (Степан Васильченко, III, 1960, 259); Ми спробували вважати за фашистів опудала на городах, якими лякали горобців (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 87);
//  Викликати сполох; полохати. У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі жила, гуляла: Ніхто її там не лякав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 125); — Стій, не стріляй! Дай проїхати он до тієї хати! — кричав дружко. — Коней не лякай! (Олександр Довженко, I, 1958, 154);  * Образно. В кімнату крізь розбиту шибку вривався сердитий вітер і лякав полум'я в лампі (Петро Панч, В дорозі, 1959, 231);
//  ким, чим або із спол. що. Викликати почуття занепокоєння, тривоги; залякувати. [Казидорога:] Тут нас пан писар лякає, що ми бунт робимо, що ми права не маємо скидати начальника (Іван Франко, IX, 1952, 394); Явдоха розібрала, що один [пан] усе лякав її каторжною роботою (Олесь Донченко, III, 1956, 13).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 578.

Коментарі (0)