ЛЯ́ЛЕЧКА, и, жін.
1. Зменш.-пестл. до лялька 1, 2.
Дівчинка бігла в сховище з лялечкою в руці (Микола Терещенко,
Ужинок, 1946, 29);
// перен. Гарна жінка, схожа на іграшку
вбранням і виглядом. Перша його розмова з Густею
показала йому, що в тій лялечці є жива, чутка
[чутлива] душа (Іван Франко, III, 1950, 376).
Ні лялечки; Хоч би [тобі] лялечка — жодної душі,
нікого; хоч би хто-небудь. Густе, в гарячих прошвах
марево приколисує спраглу потріскану землю. Навколо ні
лялечки, ні звуку (Михайло Стельмах, I, 1962, 43); — Оце раз як
обпали бджоли.., гукав-гукав — ані телень! Хоч би
лялечка тобі озвалася! (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 89); хоч би
хто-небудь. Як лялечка — про когось або щось
гарненьке, привабливе. [Павло:] Ну, й дівчинка ж, як
лялечка (Марко Кропивницький, II, 1958, 361); Прибрали сад, як лялечку
(Юрій Яновський, Мир, 1956, 264).
2. Одна з стадій розвитку комахи, в якій комаха звичайно нерухома, не живиться; личинка в коконі. Раніш, ніж стати дорослими і здатними до розмноження, комахи проходять такі стадії розвитку: яйце, личинка та лялечка (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 7).