в означеннях
Тлумачення, значення слова «лящати»:

ЛЯЩАТИ, щу, щиш, недок.

1. Видавати різкі, пронизливі звуки. На повороті їх силою інерції звалює в купу, падають одне на одного, вищать, лящать (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 32); Явдошка аж лящить від сміху (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 364);
//  Співати, кричати тощо (про птахів та деяких інших живих істот). Пташки та соловейки в вербах аж лящать, неначе дружки на весіллі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 191); Жаби лящали так завзято, що заглушали всякий згук в далекій околиці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 337); Навколо лящали солов'ї (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 315);
//  Видавати різкі, пронизливі звуки (про деякі предмети). Литаври лящать, аж відляски розходяться (Панас Мирний, III, 1954, 263); Тут спритний Омелян хитромудро переплів січкарню і кират. Усе до очманіння в голові гуде, лящить, сердиться, виє, вихриться пилом (Михайло Стельмах, I, 1962, 111);
//  Відлунювати високі дзвінкі звуки. Піаніно було гарненьке, а висока зала мала чудовий резонанс, аж луна лящала по світлиці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 232); Гучна луна лящала в тонких, зеленавих шибках дрібно погратованих широких вікон (Юрій Смолич, I, 1947, 13);  * Образно. Дзвоник ніби лящав та верещав, неначе малий опецьок, як зла мати часом стьобає його дубцем (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 251).

2. Звучати різко, пронизливо (про голос, сміх людини). Лящить-голосить тонкий та дзвінкий голос першої дружки у хаті молодої (Панас Мирний, III, 1954, 202); Ось і пройшла робоча юрба. Десь уже на селі сухо й різко лящать голоси (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 87); В сутінках чиїхось воріт лящав збуджений жіночий сміх (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 146);
//  перен. Бути сповненим різкими, пронизливими звуками. Весь сонячний майдан лящав дитячим дзвінким щебетанням (Олесь Гончар, III, 1959, 457).
Аж за (поза) вухами (ухами, ушами) лящить — їсти з великим апетитом або жадобою. [Явдоха]: Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (Марко Кропивницький, II, 1958, 441); Все військо добре убирало, Аж поза ухами лящало, Один перед другим хватав (Іван Котляревський, I, 1952, 167); І зліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (Українські народні казки, 1951, 36); [Аж] у вухах лящить — про сприйняття різких, пронизливих звуків. Як заговорять разом усі ув один голос, так нічого і не второпаєш: мов на лотоках вода шумить, аж у вухах лящить! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 12); Хоробро кинувся [песик] вперед, вертівся перед вершником і заливався так, що у вухах лящало (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 305).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 583.

Коментарі (0)