ЛЯСКАТИ, аю, аєш, недок.
1. перех. і по чому.
Ударяти, бити долонею, чим-небудь м'яким або по
м'якому, видаючи специфічні звуки. Галя, співаючи, під свій
спів обома рученятами по обличчю ляска (Марко Вовчок, I,
1955, 289); Курбала хихотів щасливим юнацьким
сміхом і часом ляскав по плечах Кирила (Олесь Досвітній, Вибр.,
1959, 323); — Початок добрий, — сказав я, ляскаючи
матроса легенько по спині (Юрій Яновський, II, 1958, 54);
Пастушки з криком біжать під копи, і перші важкі
краплі дощу ляскають по їхніх бриликах (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 274);
// неперех., чим об що і по чому. Ударяти
чим-небудь еластичним, видаючи специфічні звуки.
Ляскає [Щур] босими ногами об мостину, аж ходить
луна (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 128); Він.. пішов геть, голосно
ляскаючи капцями по цементній підлозі (Юрій Яновський,
II, 1954, 79);
// неперех., чим. Вимахувати чим-небудь,
видаючи специфічні звуки. Троянці, в роги
затрубивши, Пустили гончих в чагарі, Кругом болото
обступивши, Бичами ляскали псарі (Іван Котляревський, I, 1952, 181); Дика
качка вилась над плавнями, ляскала крильцями і впала
в очерет коло самого човна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 239); Десь
мекали вівці і ляскав батогом вівчар (Андрій Головко, I, 1957,
133);
// Видавати специфічні звуки, утворювані таким
вимахуванням. Семеро сухоребрих шкап спотикається
по бруку, креше з його іскри; лунко ляскає батіг
кондуктора (Степан Васильченко, I, 1959, 183); Пролітає перший подув
вітру.. Починають ляскати паруси (Юрій Яновський, II, 1958,
58).
Ляскати в долоні (долонями): а) плескати в долоні
(долонями), виражаючи радість, захоплення
чим-небудь або нетерпіння. Дівчата сміються, ляскають у
долоні і дражнять хлопців (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 130); Хтось
із старших серед дітей аж у долоні ляскає: — Ой
рушниця ж! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 58); Публіка від
нетерплячки почала ляскати в долоні (Федір Бурлака, Напередодні,
1956, 137); б) ударяти по долонях, стискаючи руки на
знак згоди на певну ціну (про покупця і продавця на
ярмарку). Кричали перекупки, божились і ляскали
долонями селяни біля возів,.. — усе як і завжди на ярмарку
(Андрій Головко, II, 1957, 255); Ляскати зубами — цокати
зубами від страху, холоду і т. ін. Та й мордувалося ж
скажене бісеня! ..зубами ляска, аж поза річкою лунає
(Марко Вовчок, VI, 1956, 271); Побачивши блискавиці, ..тіпав,
ховався.. — Чур, захисти мене, — шепотів,
ляскаючи зубами, Бразд (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 91).
2. тільки 3 ос., неперех. Звучати лунко, з великою
силою (про постріли, удари і т. ін.). Біля нього щось
тріскало, лопалося, шпурляло снігом у очі.. Йому і в
голову не приходило, що то ляскають біля нього
розривні кулі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 498); Навколо нас
виростають, як сизі дерева, стовпи диму, бухають, ляскають,
лопаються снаряди і міни (Іван Багмут, Записки.., 1961,
27); Удари грому ляскали над самою головою, низько,
оглушливо (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 444);
// Видавати лункі
звуки, ударяючи по чому-небудь. Нахабно сміялось
холодне світло і ляскали двері (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 189);
Тільки десь у класних кімнатах ще лунко ляскали
кришки парт (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 161).
3. неперех., перен., розм. Те саме, що ляпати 3.
— Щождо партизанів і таке інше, то ти менше ляскай
про це, все-таки не твоя це справа (Леонід Смілянський, Сашко, 1957,
124).
♦ Ляскати язиком — те саме, що Ляпати язиком (див.
ляпати). [Ліна:] Ти мені, задрипанко, дивися: перед
паничами зуби не скаль і язиком не ляскай! (Яків Мамонтов, Тв.,
1962, 215).