ЛЬО́ТНИЙ, а, е.
1. Стос. до польоту літальних
апаратів. Як тільки встановились льотні ночі, вилетіли
вони прискорити висилку боєприпасів (Микола Шеремет, В партиз.
загонах, 1947, 101);
// З якого літальні апарати
піднімаються в повітря. До виходу на льотне поле лишилося
п'ять хвилин (Натан Рибак, Час, 1960, 856);
//
Сприятливий для польоту літальних апаратів. Помірний вітер
віє — чудовий льотний час! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 42);
// Який використовується льотчиком, признач. для
льотчиків. До нього підійшов невисокий чорнявий
хлопець у льотному комбінезоні і шоломі (Вадим Собко, Серце,
1952, 83).
2. Стос. до професії льотчика. Каро вчився наполегливо і вперто льотній майстерності (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 25).
3. Здатний літати (про комах, птахів і т. ін.). Усі льотні бджоли сім'ї, яка відроїлася, збираються до рою і посилюють його (Колгоспник України, 6, 1956, 34); У тримісячному віці фазанів вважають льотними (Наука і життя, 8, 1966, 33).