ЛЮБО́В, і, жін.
1. Почуття глибокої сердечної
прихильності до особи іншої статі; кохання (у 1 знач.).
— Ізольдо! Ох, Ізольдо! Прийми любов мою! (Леся Українка,
I, 1957, 410); Не бійся смутку, що пливе З великої
любові, Ні вітру, що у серці рве Всі струни співакові
(Максим Рильський, III, 1961, 56); Я теж люблю. Палка,
важка, Нерадісна моя любов; Вона, мов слабість десь яка,
Ввійшла мені вже в кість і кров (Іван Франко, XIII, 1954, 143);
В муках любові стою край вікна (Володимир Сосюра, I, 1957, 200);
* Образно. В осінню ніч сорок першого року прощання
лунали над Дніпром.. Розлучалась любов з любов'ю,
надія з надією, прощалось нездійсненне заміжжя (Олександр Довженко,
I, 1958, 280); * У порівняннях. І в дійсність радісну, як
юність і любов, Він [комсомол] учнем Партії
коханим увійшов (Максим Рильський, III, 1961, 28);
// перен. Той,
кого люблять (у 2 знач.). Вона [Маня], та колишня
моя любов, зірвала заручини (Ольга Кобилянська, III, 1956, 96); З
колодниками гнали його [поета] по етапу, а за ним
пішла і його любов — його дівчина (Михайло Стельмах, I, 1962, 458);
// Стосунки між чоловіком і жінкою, викликані
сердечною прихильністю. — Творіть дітей, молоді. Були
ви щедрі на бойовий труд, будьте щедрі й на любов,
на крики народжень (Олександр Довженко, I, 1958, 335);
// розм.
Інтимні стосунки з особою іншої статі. Щоб з вдовами не
женихався [Еней], Над мертвими не наглумлявся,
Жінок любов'ю не морив (Іван Котляревський, I, 1952, 145); Над
вулицею десь біля бульварів, лякаючи поодиноких мисливців
за любов'ю, проходить пісня (Юрій Яновський, II, 1958, і
61).
[Не] до любові — [не] подобається, [не] любий. — Мені
бог уже послав такого, що й до любові, й до пари
(Марко Вовчок, I, 1955, 24); Батько мій закохався в моїй матерії
і взяв її, як казав не раз: «в одній льолі та до любові»
(Збірник про Кропивницького, 1955, 12); — Я з нею не можу
жити... вона мені не до любові... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 37).
♦ Закручувати (закрутити) любов див. закручувати.
2. Почуття глибокої сердечної прив'язаності до
кого-, чого-небудь. І іменем твойого сина, Твоєї скорбної
дитини, Любов і правду рознесли [святії] По всьому світу
(Тарас Шевченко, II, 1953, 323); Огнище те — любов до країни
своєї, до свого народу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 169); — Не
лише, каже, зненависть, а насамперед любов рухає наші
армії вперед. Гаряча братерська любов до всіх
трудящих людей на землі (Олесь Гончар, III, 1959, 444); Прекрасна
Ольго! Духу не вгаси, Як не вгашала ти ніколи!
Стрічная тобі любов од нас! (Павло Тичина, II, 1957, 46);
// Глибока
повага, шанобливе ставлення до людини. Коли вийшли
на сцену зовсім юні мічурінці-комсомольці й піонери в
піонерських галстуках — і повернули йому [І. В. Мічуріну],
своєму дідусеві, з любов'ю його яблука.. — він
тихо заплакав (Олександр Довженко, I, 1958, 499);
// Глибока приязнь,
викликана родинними зв'язками. Не сила держить
Уляну на ногах, не здоров'я.., а держить її серце,
матерня гаряча любов (Панас Мирний, I, 1954, 302); Перед ним
постають оченята доньки й синка, сповнені найвищої
любові і принади до матері (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 269);
З любов'ю дивиться на доньку Мирон (Михайло Стельмах, II,
1962, 72);
// перен. Той, кого люблять (у 1 знач.). І син
Алкід, твоя дитина, Єдиная твоя родина, Любов,
єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах (Тарас Шевченко, II, 1953,
270).
3. до чого. Інтерес до чого-небудь. — А в синка, бачу,
нема любові до лісу, око в нього сліпе до дерева
(Михайло Стельмах, I, 1962, 255);
// Внутрішній, духовний потяг
до чого-небудь. Любов до літератури у мене
розвинулась доволі рано (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 233); Я був весь
в полоні любові до чудесного Далекого Сходу і сценарій
писав з великим натхненням (Олександр Довженко, I, 1958, 26);
// Пристрасть до чого-небудь. Батько знову забував,
що його за любов товктися між кіньми і скажено мчати
верхи люди беззлобно охрестили рудим дідьком
(Михайло Стельмах, I, 1962, 69).