в означеннях
Тлумачення, значення слова «любуватися»:

ЛЮБУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.

1. ким, чим, на кого — що і без додатка. З насолодою, приємністю розглядати кого-, що-небудь. Дівчата.. стають гуртками перед дзеркалом і любуються на себе (Леся Українка, IV, 1954, 243); Дивився на неї Яресько і любувавсь. Як змінилася! (Олесь Гончар, II, 1959, 33); Я зупинився, любуючись, які вони хороші — обидві! (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 42);
//  Відчувати захоплення ким-небудь, чиїмись учинками, діями. Хлопці обвисли на березі і любувалися, як Карпо добре плаває (Панас Мирний, I, 1954, 250); Дивись, любуйся земляками. Твої, Тарасе, земляки на полі орють тракторами, ведуть у небі літаки (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 350);
//  Відчувати задоволення від чого-небудь. [Пузир:] Підожди, нехай вівці пройдуть. Не перебивай мені любуватися (Карпенко-Карий, II, 1960, 374).
 Любуватися [собою] — бути задоволеним самим собою; пишатися. Меж горами старий Дніпро, Неначе у молоці дитина, Красується, любується На всю Україну (Тарас Шевченко, II, 1963, 132); [Огнєв:] Всі недалекі люди такі. Домігшись влади, любуються собою, люблять тільки повчати (Олександр Корнійчук, II, 1955, 39).

2. діал. Любитися (у 1 знач.). Довго ще вони [Галя і Чіпка].. любувалися та милувалися (Панас Мирний, I, 1949, 352).

3. в чому, діал. Кохатися (у 2 знач.). Його батько також не любувався в бібліотеці. Опріч кількох книжок духовного змісту — про інші книжки й не питай (Лесь Мартович, Тв., 1954, 290); Була у пана псарня славна, Бо пан мисливий добрий був І в ловах любувавсь віддавна (Іван Франко, X, 1954, 343).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 565.

Коментарі (0)