в означеннях
Тлумачення, значення слова «любий»:

ЛЮ́БИЙ, а, е.

1. Який викликає любов до себе; дорогий і близький серцю. — От люба в нас дитина Юрко! — часом говорила Маруся до чоловіка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 288); — Тимко любий мені — і все тут! З ним хоч на край світу піду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 97); Дихни на повні груди, народе любий мій! (Павло Тичина, II, 1947, 10); Здрастуй, місто несказанно любе, Повне цвіту — теплого дощу! (Терень Масенко, Побратими, 1950, 14).
Світ не любий — те саме, що Світ не милий (не мил) (див. милий). Без тебе не любий мені був би світ, Ти — більше, ніж муж! Ти — мій друг і товариш (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 249).

2. Те саме, що коханий 1. — Подивися, мій голубе, Подивись на мене: Я Катруся твоя люба (Тарас Шевченко, I, 1951, 43); Моя люба Мар'яночка краща мені, як сестричка, — як на неї подивлюся, мов до сонечка всміхнуся (Леся Українка, III, 1952, 494); І немає нічого. Мов з каменю я. Ти для мене — чужа і не люба... (Володимир Сосюра, I, 1957, 251);
//  Сповнений кохання. Сиві, чорні хмари збилися в густі клуби і, як зависні баби, підслухували любу розмову закоханої пари (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 164).

3. у знач. ім. любий, бого, чол.; люба, бої, жін. Той (та), кого люблять, кохають. Так ворожка поробила, Щоб менше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й виглядала Свого любого додому (Тарас Шевченко, I, 1951, 404); Ти спиш, моя люба, далеко, далеко... Простори і дні поміж нами лягли (Кость Герасименко, Поезії, 1950, 31).

4. Якого люблять; коханий (у 3 знач.). Я закладала свої руки тобі за шию та й цілувала кучерики любі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 345).

5. З яким приємно провести час, якого чекають (про гостя). Любого гостя весною частують медком, а восени молочком (Номис, 1864, № 11802); — Привітання любому гостеві, — зустрів його пан.. на порозі їдальні (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 7);
//  у знач. ім. любий, бого, чол.; люба, бої, жін. Уживається у звертанні як вираз фамільярності або зневаги. — Ох, Іване Володимировичу, так же не можна. Навіщо ж ви?.. — Любий мій, не вчіть мене… (Олександр Довженко, I, 1958, 462).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 561.

Коментарі (0)