ЛЮБИ́МЧИК, а, чол., розм. Той, хто користується чиєю-небудь любов'ю, кому надають перевагу на шкоду іншим. — Так оце син! Оце любимчик? Краще б ти малим був згинув! (Панас Мирний, IV, 1955, 40).
ЛЮБИ́МЧИК, а, чол., розм. Той, хто користується чиєю-небудь любов'ю, кому надають перевагу на шкоду іншим. — Так оце син! Оце любимчик? Краще б ти малим був згинув! (Панас Мирний, IV, 1955, 40).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 562.