в означеннях
Тлумачення, значення слова «любимий»:

ЛЮБИ́МИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. ч. до любити 1—3. Наче половину горя, її [Світлани] дівочих кривд по-сестринськи брала, переймала зараз на себе оця ніжна, оця любима нею з дитинства акація — біла колюча королева півдня (Олесь Гончар, II, 1959, 100); [Очерет:] Зараз для мене щастя — любити вас і бути любимим (Іван Кочерга, II, 1956, 450); Багато зробив Ф. Маківчук для розвитку української радянської сатири й гумору, цього нелегкого, бойового і любимого народом жанру нашої літератури (Радянська Україна, 9.IX 1962, 3).

2. у знач. прикм. Те саме, що любий. Любимого братика вона не втримала — рвонувсь і втік (Марко Вовчок, I, 1955, 312).

3. у знач. ім. любимий, мого, чол.; любима, мої, жін. Той (та), кого люблять, кохають. Нічого не відповіла йому Зінька.. і пішла стежкою одна, пригнічена, ображена в кращих своїх почуттях, покинута любимим (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 176); Як жить на світі хороше, у парі йти з любимою! (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 221).

4. Якому надають перевагу перед іншим. Він буде робити любиме діло, готувати нове покоління до нового життя. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 148); — У човен не взяли ми зайвої ваги: Оце — для голоду, ось трошки для жаги, Папуша тютюну, дві-три любимі книги... (Максим Рильський, I, 1960, 230).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 562.

Коментарі (0)