в означеннях
Тлумачення, значення слова «людський»:

ЛЮ́ДСЬКИ́Й, людська, людське.

1. Прикм. до люди 1. Нігде не чуть людської мови; Звір тільки виє по селу (Тарас Шевченко, I, 1963, 129); [Степанида:] Я думала, що він людський знахар, а він товарячий!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 38); [Кречет:] Греки любили людину, вони перші досконало вивчили форми людського тіла (Олександр Корнійчук, I, 1955, 113);
//  Належний людям. Життя утікало з степів та лісів; ховалося по людських оселях та по теплих краях (Панас Мирний, III, 1954, 255);
//  Який є складовою частиною організму людини. Людська крівця не водиця, розливати не годиться (Номис, 1864, № 1283); Ще стояло.. городище, на валах якого пращури роду не раз сходились з ворогами, через що рови й піски навкруг засіяні були стрілами, людськими кістьми, череп'ям (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 11); Наталі довелося лікувати дві ноги — гусячу й людську (Олесь Донченко, VI, 1957, 38);
//  Який складається з людей. Коростильов і Марко теж відділилися від людського гурту і подерлися косогором (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 482);  * Образно. Гей, на майдані Стяги багряні, Хвилі співучі людської ріки (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 265);
//  Такий, як у людей (людини). — Я князівна, — промовила до Юрка лебедиця людською мовою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 290); Чого тільки не видзвонював Юрко Дзвонар. У нього мідні серця дзвонів обзивались людським голосом, зітхали, веселились і сміялися (Михайло Стельмах, I, 1962, 217);
//  Власт., притаманний людині. [Кирило:] Добрий був покійник — вірив усякому, вірив у добро людське, що в чоловікові більше доброго живе, ніж лихого... (Панас Мирний, V, 1955, 142); Озуть пана у постоли! У цьому слові була ціла картина, розкішний план, справедливість людська і небесна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 45); Якщо шановний читач побачить, що я через людську слабкість применшив свої недоліки і пороки і виставив себе у світлі більш яскравому й ефектному, ніж дозволяє звичайна скромність, то це, мабуть, так і є (Олександр Довженко, I, 1958, 27); То ж були люди, що знали собі ціну, сповнені великої людської гідності (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 123);
//  Якого зазнають люди. Яхидна фурія раденька, Що по її все діло йшло; До людських бід вона швиденька (Іван Котляревський, I, 1952, 180); У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград, красиве і корисне (Максим Рильський, III, 1961, 199);
//  Стос. до праці людини, людей;
//  Який є результатом діяльності, творчості людей; народний. Про його добренькі слова Людськая приказка мовляє, Що як ласкавеньке бува, То від двох маток ласку має (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 227); Моря [штучні] чудесні, витвори людські, Простори послухняної води, В якій одбились подвиги народу! (Максим Рильський, III, 1961, 113).
 Людська істота — людина. Впали на мокрий брук посічені білі прапори [парламентерів], які хотіли дарувати життя тисячам людських істот, врятувати від руйнації величезне місто (Олесь Гончар, III, 1959, 236); Людська постать — фігура людини. Забачили удалині постать людську — се дід ішов та співав (Марко Вовчок, I, 1955, 343); На горбах маячіли людські постаті (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 357); Рід людський — людство. Рід людський вже тисячі літ на собі ніс кайдани, підвів же тепер він чоло (Леся Українка, IV, 1954, 260); Земля прислухається до придорожніх пісень і вухатими соняшниками, і вусатим ячменем, і втомленим житом, що ніяк не може нагодувати рід людський (Михайло Стельмах, I, 1962, 525).

2. Стос. до сторонніх, інших щодо суб'єкта осіб. — Кожна душа не з лопуцька, того ж хоче, що й людська (Марко Вовчок, VI, 1956, 285); З дурної голови та на людську (Номис, 1864, № 6379); За столом, за якимись паперами, сидить Терентій. Певно, перебирає розписки людські (Михайло Стельмах, I, 1962, 317);
//  Який належить іншим особам. — Людські діти в неділю, поки з церкви не вийдуть, то й ріски в рот не беруть (Степан Васильченко, I, 1959, 324); Мерехтлива зелень людських садів, що тягнуться понад берегом ріки, то тут, то там вже позначилась жовто-червонавими плямами (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 335); — Коли б свої гроші, то нічого, а то ж людські (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 34);
//  Який обслуговує інших осіб. Лесь береже в пам'яті, як у книзі, усі ґрунти села.. І для чого це йому, людському поденщикові, який має лише городець та латку поля? (Михайло Стельмах, I, 1962, 273);
//  Який поширюється серед інших осіб. А Добрість не вважа на злії язики, Не пристають людські до неї побрехеньки (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 43); — Не хочу, щоб люди говорили і про вас, і про мене. Вам це байдуже, а для дівчини — один сором і людський поговір (Михайло Стельмах, I, 1962, 402);
//  Який чинять, завдають інші особи. І хто заступить? хто укриє Од зла людського в час лихий?.. Ти сирота, нема нікого (Тарас Шевченко, II, 1963, 259); Велика людська кривда темною завісою опускається перед очима парубка (Михайло Стельмах, I, 1962, 468);
//  У якому відбивається ставлення інших осіб до суб'єкта. [Аецій Панса:] Тебе, Руфіне, слава, шаноба людська вабить (Леся Українка, II, 1951, 357); Не треба мені тії слави людської (Іван Манжура. Тв., 1955, 35);
//  Який ставиться певним чином до інших. — Чи можна, щоб я проміняла мого Левка, кого мені мати покійна веліла шанувати, та на тебе мерзенного, п'явку людську! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 263); Бодай кати їх постинали, Отих царів, катів людських (Тарас Шевченко, II, 1953, 75).
Від (од) людського ока (людських очей) див. око 1; Про людське око (людські очі); Для людського ока див. око 1.

3. тільки людський, а, е. Який повинна мати людина, властивий справжній людині. — Ми [хлопи].. перший раз чуємо від нашого пана людське слово (Іван Франко, II, 1950, 46); Виходять люди на великий бій, Та де ж у них рушниці і гармати? Ні! Людська зброя у руці людській: Теодоліти, заступи, лопати (Максим Рильський, III, 1961, 68); Час немов стер з них всі подробиці побутової різниці, залишивши тільки те спільне, те людське, головне, що заробляється довгим трудом в ім'я добра (Олександр Довженко, I, 1958, 494); В майбутньому, вірив Шевченко, на всій землі встановляться справді людські відносини, вільні від всякого гноблення та експлуатації (Комуніст України, 1, 1964, 75);
//  У якому відбивається доброта, уважність, чуйність; людяний, гуманний. І погляд у нього не людський (Номис, 1864, № 2893); — Яка це достойна річ приголубити людину. Людське ставлення підіймає дух і дає силу рукам (Юрій Яновський, II, 1958, 51);
//  Який потрібен людині; нормальний, пристойний (про одяг, житло і т. ін.). Дивилися брати пильненько й начеб уперше бачили людське убрання хороше й достаток і наче уперше почули на собі латані сорочечки (Марко Вовчок, I, 1955, 305); — Може, й зійдемось в ціні, коли харчі будуть людські (Михайло Стельмах, II, 1962, 168); На громаді Матвій Гура настояв, щоб одвічним батракам, Кулинякам дати людське житло (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 49).

4. Стос. до осіб, що працюють у певній галузі виробництва, війську тощо. — Невиправдані людські втрати — найбільша ганьба для командира, — говорив старший лейтенант (Олесь Гончар, III, 1959, 282).
Півтора людського — що-небудь нерозумне, дурне; дурниця. Що скаже, то півтора людського (Номис, 1864, № 13031); [Борис:] Як тут чудово! Я б отак до самісінького світу просидів. [Горнов:] Вигадай півтора людського! (Марко Кропивницький, I, 1958, 390).

5. іст. Стос. до людей (у 4 знач.). Це Лесь Якубенко підмовив.. зробити панові зло за зло, хоч як-небудь помститися за людське горе (Михайло Стельмах, I, 1962, 390);
//  Належний людям. На людськім полі ростуть панські дуби. Мужик іде та й рубає, нікого не питаючись, наче своє (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 462); Численні стада худоби на полонинах, гриби і ягоди в лісі, риба у воді — все було не твоє, не людське, а панське (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 4);
//  Призначений для челяді. [Храпко:] Хіба я його жену? Хіба я його виганяю? Хай живе — отам на кухні або в людській хаті. Мужиком же став — хай з мужиками й панькається (Панас Мирний, V, 1955, 139).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 570.

Коментарі (0)