ЛЮДИНОЛЮ́БНИЙ, а, е, книжн. Сповнений
любові до людини. Шевченко сіяв правду. Сіяв щедро все, що
було в його великому людинолюбному серці (Радянська Україна,
9.III 1964, 2);
// Стос. до людинолюбства. Людинолюбна
мета нашого мистецтва сприяє вічній молодості її
митців, в тому числі й Андрія Малишка (Радянське літературознавство,
6, 1963, 17).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 568.