ЛЮДИНОНЕНАВИ́СНИК, а, чол., книжн. Той, хто ненавидить людей; мізантроп. Пустка навколо, тільки кружляє гайвороння над руїнами... І все це накоїли.. тупі, злостиві людиноненависники (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 281).
ЛЮДИНОНЕНАВИ́СНИК, а, чол., книжн. Той, хто ненавидить людей; мізантроп. Пустка навколо, тільки кружляє гайвороння над руїнами... І все це накоїли.. тупі, злостиві людиноненависники (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 281).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 568.