ЛЮДИ́СЬКА, сьок, мн., зневажл. Збільш. до люди 1. [Килина:] Аби довідалися, що горіло, то й набіжать з села людиська тії! (Леся Українка, III, 1952, 266); — Раз таке діло — не силуй душі, сам вибивайся в люди. Але ж у люди, а не в людиська! (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 205).