ЛЮ́ЛЯ, і, жін., дит., розм. Те саме, що люлька2 1. Скрипне люля, на вервечках висячи. Мати посміхнеться, позира (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 71).
ЛЮ́ЛЯ, і, жін., дит., розм. Те саме, що люлька2 1. Скрипне люля, на вервечках висячи. Мати посміхнеться, позира (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 71).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 572.