в означеннях
Тлумачення, значення слова «люто»:

ЛЮ́ТО. Присл. до лютий 1. Клацають люто зубами вовки (Степан Олійник, Вибр., 1959, 174); Танки рвались до Пруту, Бились воїни люто (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 61); Похмурий член комісії з мішками під очима люто ненавидів благообразного дідка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 561); Хазяїн.. люто дивився на всіх, ніби всі були його ворогами (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 66); Дощ люто сік йому обличчя, груди, та він нічого не чув (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 27); Хлопець так захопився, що вже нічого не чув і не помічав навколо. Працював люто, наполегливо (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 65).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 574.

Коментарі (0)