в означеннях
Тлумачення, значення слова «лютитися»:

ЛЮТИТИСЯ, лючуся, лютишся, недок.

1. Бути розлюченим, гнівним; дуже сердитися. Був він дуже лютий, а навіть не міг сховати своєї лютості.., надто ж він лютився, спогадуючи ті уступи, де Ви впадаєте в насмішливий тон (Леся Українка, V, 1950, 61); Кожного вечора він ішов до школи. З ним ішла й дружина. А батьки лютились (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 282);
//  Певним станом і діями виявляти свою розлюченість, гнів. — Що ти, осліп, чи що? Не бачиш, що се Голуб? — лютиться Ястріб (Іван Франко, IV, 1950, 106); Яким Марчук орав у полі на ярину. Аж трісь! — зломився йому істик. Яким лютився і кляв усіма чортами (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 43); Петрюк з силою натягав намоклі у весняних водах чоботи, вони тріщали в пришвах, голова лютився і червонів (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 150);
//  на кого — що. Сердитися. Радість Данькова була така щира, чиста, ..що вона передалася й іншим присутнім, і навіть його супротивники, яких він щойно обіграв, не особливо лютилися на свою невдачу (Олесь Гончар, I, 1959, 47).

2. перен. Бути надзвичайно сильним (про мороз, негоду тощо). Надворі лютилася завірюха так, що заслонювала всякий вид (Ольга Кобилянська, I, 1956, 342).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 574.

Коментарі (0)