ЛО́НО, а, сер., книжн., поет.
1. Те саме, що
груди 1, 2. У тумані на могилі, Як тополя, похилилась
Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з
туманом розмовляє (Тарас Шевченко, I, 1951, 310); І, тулячи малу до
лона, Наталя книжку їй чита (Максим Рильський, Поеми,
1957, 176); Личко її [Галі] молоде та радісне, як
яблучко, червоніло, .. лоно високе — видавалось з-під міцно
облиплого плаття (Панас Мирний, IV, 1955, 139); * У порівняннях.
У чистій і ніжній, як лоно коханки, блакиті, в
могутній хвилі життя.. почувалась така повна гармонія...
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 305); * Образно. Коли б я знав, що
розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята,
..я попрощався б хоч з тобою, До лона рідного припав
(Олександр Олесь, Вибр., 1958, 407);
// Живіт, утроба як символ
материнства. Будь лоно прокляте, що ворога зносило,
[виносило]. Хай груди висохнуть, які проклятий ссав!
(Максим Рильський, Поеми, 1957, 242); * Образно. До тебе в
лоно, Ленінграде, Річки історії течуть (Максим Рильський, III,
1961, 225).
2. чого, перен. Про те, що є пристановищем,
притулком для кого-, чого-небудь. В лоні могутнього
Радянського Союзу український народ знайшов справоюню
свободу і незалежність (Літературна газета, 10.XII 1953, 1); Того дня
весь час провів [Бублик] у лоні сім'ї, лагодячись до
завтрашнього переїзду на дачу (Олесь Донченко, VI, 1957, 524).
♦ Прийняти до лона (в лоно) — зробити членом,
частиною і т. ін. чого-небудь, приєднати, прилучити до
чогось. Увійти до лона чого — стати членом, частиною
і т. ін. чого-небудь. — Три місяці тому, замість унії,
він увійшов до лона католицької церкви (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 103).
3. перен. Про надра землі, глибину вод. І ось земля,
рідна земля, знову розкриває своє лоно, знову чекає праці,
пісень, плугів, запліднення (Олесь Донченко, III, 1956, 515);
Сай шумує на дні, кличе в своє дике і тим прекрасне,
бурхливе лоно (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 67); Але землі родюче
лоно Підніме соки [винограду] з глибини, І висять
сивуваті грона На пружних лозах восени (Леонід Первомайський, II, 1958, 138);
* Образно. Тепла земля Італії, змучена, як породілля,
людям вручає радість, зрощену в лоні щедротному
(Микола Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 8);
// Про поверхню
(води, землі тощо). А лоно вод, мов дзеркало ясне,
Розкинулось в барвистій, пишній рамі (Михайло Старицький, Вибр., 1959,
76); Ще в раннім дитинстві, співаче, На лоні донецьких
степів Я чув: твоє серце гаряче Творило схвильований
спів (Микола Упеник, Укр. поема, 1950, 11); На лоні трав пекучі
плями .. Багряний місяць над полями пливе між
хмарами: війна! (Володимир Сосюра, II, 1958, 170).
На лоні ночі — вночі. Мир первозданний Одпочив
на лоні ночі (Тарас Шевченко, II, 1953, 277); На лоні природи;
На лоно природи на відкритому повітрі, серед
природи; на відкрите повітря, на природу.
[Придорожній:] Між вербами натягнемо екран, а на горбику,
серед лози, — глядач. Хто сидить, хто лежить, як
кому зручніше на лоні нашої чудесної природи (Олександр Корнійчук,
II, 1955, 78); — Вийду у відставку, поїду в своє
Сергіївське, в тишу сільську, на лоно природи (Панас Кочура,
Золота грамота, 1960, 412).