ЛОПА́ТА, и, жін.
1. Знаряддя з довгим держаком і
широким плоским кінцем, яке застосовують для
згрібання, перекидання або насипання чого-небудь. Та
взяв [Максим] якось Заступ і лопату, Та й пішов собі
у поле Криницю копати (Тарас Шевченко, II, 1963, 275); Тоді
молотили хліб ціпами, зерно провіювали лопатами та
перечищали решетами (Збірник про Кропивницького, 1955, 12);
За парканом у дворі чути було людей: хтось лопатою
одкидав сніг (Андрій Головко, II, 1957, 479); * У порівняннях.
Долоня його широка, мов лопата (Лесь Мартович, Тв., 1954, 235);
// Таке дерев'яне знаряддя для саджання хліба в піч
і виймання його з печі. Як піч уже поспіла, от
коровай посадили на лопату (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 302);
Тільки що Кайдашиха виплескала хліб, а Мелашка
посаджала, посипаючи лопату межисіткою, голодний
Кайдаш знов увійшов у хату (Нечуй-Левицький, II, 1956, 324); Ті
[жінки] виймали лопатами з просторої, як майдан,
печі.. величезні хліби і паляниці (Данило Мордовець, I, 1958, 134).
♦ Борода лопатою — широка борода, формою
схожа на лопату. Бороди широкі й різноманітні: лопатою,
цапом, бакенбардами (Юрій Яновський, IV, 1959, 44); Лопата
влізе — про що-небудь дуже велике, широке. Коли
роззявить [Домаха] рот, так і лопата улізе; нісочок,
як у рябця (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 177); Мов на лопаті
вивіз — про що-небудь зроблене недоладно,
невправно. — Чому ти ніколи не погадаєш наперед, що маєш
сказати, а все десь таке ляпнеш, мов на лопаті вивіз?..
(Іван Франко, I, 1955, 235); [Хоч] лопатою горни (греби,
загрібай і т. ін.) що; Лопатою горнути (гребти, загрібати
і т. ін.) що — дуже багато чого-небудь. Ти писав
мені, що в Каневі цього добра [карасів] хоч лопатою
горни (Тарас Шевченко, VI, 1957, 217); — Катанку купив. Так
ви забрали собі в голову, що гроші в мене як полова —
лопатою гребу (Михайло Стельмах, II, 1962, 373); — Сказано,
діду, що ти великий багач, по сто мітлів щотижня
продаєш, гроші лопатою загрібаєш (Іван Франко, I, 1955, 373);
Як лопатою класти — дуже поволі, не поспішаючи.
Йому треба так, як лопатою класти (не хутко
розбирає діло) (Номис, 1864, № 6408).
2. Те саме, що заступ. Чорна земля шугала з Гнатової
лопати на окіп, а він копав та копав, не розгинаючись
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 39); Незвичайною була сівба над
Дніпром у сорок четверту весну.. Орали тракторами, але
орали й коровами, й скопували лопатами (Олександр Довженко, I,
1958, 388);
// чого, перен. Кількість чого-небудь,
набрана цим знаряддям. Перша лопата землі оголяє
жовті, покриті філоксерою корінці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 210).
Садіння під лопату чого — висаджування чого-небудь у
ґрунт за допомогою лопати. Кращим способом ручного
садіння сіянців є садіння під лопату (Колгоспник України, 9,
1959, 37); Садити під лопату що — користуючись
лопатою, висаджувати що-небудь у ґрунт. Частина лапки
під лопату картоплю садить (Остап Вишня, I, 1956, 343).
3. з означ. Механізоване знаряддя різної форми для згрібання, розмішування, набирання і т. ін. чого-небудь. Кінні лопати (скрепери) застосовуються для розрівнювання і переміщення ґрунту (Механізація і електрифікація.., 1953, 307); Якщо потрібно підгортати чи вигрібати гній із загонів, до нього [трактора] чіпляють бульдозерну лопату (Хлібороб України, 8, 1965, 18); Тракторна лопата безперервно вантажила автомашини гноєм (Радянська Україна, 7.XII 1961, 3); Нагрібають [брудоочисники] величезними ковшами-лопатами жужелицю — справжні гори наростають її (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 216).