Словник української мови

ЛОПАТИ 1, аю, аєш, недок., ЛОПНУТИ, ну, неш, док. Те саме, що лопатися. Дорогою вже текла річка, в калабанях лопали бульки (Микола Трублаїні, II, 1955, 113); Пухирці його [вуглекислого газу] при виході з води лопають із дзвінким шелестом (Геологія України, 1959, 678); В обох ногах прикре почуття, ніби жили мають лопнути (Леся Українка, V, 1956, 188); Почали з'їжджати з гори, як на кобильчині наритники лопнули (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 47); Тонкий мотузок натягнувся — здається, ось-ось лопне. Але він був міцний і не лопався (Микола Трублаїні, I, 1955, 184); Здавалося, що уряд Керенського мав бути сильним, бо йому обіцяли підтримку буржуазні союзні уряди, але він лопнув (Ленін, 30, 1951, 3).
♦ Лопнути від сміху див. сміх; Нехай очі лопнуть кому — вживається для висловлення запевнення в чому-небудь. — Їй-богу! — ударив він в груди. — Нехай лопнуть мені очі (Юрій Смолич, II, 1958, 61); Хоч лопни — про марні зусилля зробити що-небудь, досягти чогось. Хоч лопни, а риба не ловиться (Номис, 1864, № 13517).

ЛОПАТИ 2, аю, аєш, недок., перех. і без додатка, вульг. Їсти; тріскати. [Настя:] А лопає бісова дітвора так, що й харчів на них не настачиш, скоро й вуха об'їдять (Карпенко-Карий, II, 1960, 171); — Лопай, нечиста сило! — Я вже сказав: ми не лопаєм, а годуємось, як і належить людям благородним! (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 436).