ЛОПАТИСЯ, ається, недок.
1. Тріснувши, ділитися
на шматки; розламуватися, розбиватися. Сипався
з гілля дерев іней, льодок на калюжах лопався, тріщав
(Семен Скляренко, Хазяїни, 1948, 132);
// Те саме, що репатися.
Він чує, як.. на смереці лопається кора і як з
шипінням тече смерековий сік і капає на землю (Степан Чорнобривець,
Визволена земля, 1950, 52); — Тобі видали червону книжечку
не для того, щоб ти нею затулявся, щоб працював разом
із нами так, щоб шкіра на руках лопалася (Григорій Тютюнник, Вир,
1960, 77);
// Звільнятися від верхніх покривів,
розриваючи їх унаслідок зростання, визрівання (про
бруньки, овочі тощо). На деревах лопаються рожеві
гніздечка бруньок (Михайло Стельмах, I, 1962, 291); Назустріч
сонцю жирувала молода запліднена земля, ..
розпирала тугі пуп'янки яблунь, і вони на очах лопалися від
натуги (Петро Колесник, Терен.., 1959, 18);
// Розриваючи
зовнішню оболонку, вибухати; розриватися. Навколо
нас виростають, як сизі дерева, стовпи диму,
бухають, ляскають, лопаються снаряди і міни (Іван Багмут,
Записки.., 1961, 27);
// Рватися, тріскатися внаслідок
сильного натягування (про дроти, струни тощо). Музика
різала, пиляла, аж струни лопались (Панас Мирний, I, 1949,
358); Тонкий мотузок натягнувся — здається, ось-ось
лопне. Але він був міцний і не лопався (Микола Трублаїні, I,
1955, 184);
// Розлазитися, рватися, звичайно на швах
(про що-небудь старе, поношене). Від років лопався
вже не тільки самий кожух, але й застарілі латки на
ньому (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 374).
♦ Голова лопається — сильно болить голова. Це
питання мов молотком гупає в скроні, голова лопається
від дивного неприємного дзвону (Юрій Збанацький, Єдина, 1959,
87).
2. перен. Зазнавати поразки, невдачі, краху; руйнуватися. Стара «надбудова» в революційну епоху лопається, а нова створюється у всіх перед очима самодіяльністю найрізніших соціальних сил, які показують на ділі свою справжню природу (Ленін, 9, 1949, 119).