в означеннях
Тлумачення, значення слова «ловчий»:

ЛО́ВЧИЙ, а, е.

1. Стос. до ловів. І пал рибальства благородний У грудях так шалено цвів, Що я й синів, і зеленів, — А все в човні стирчав з Ігнатом, У ловчій пристрасті співбратом (Максим Рильський, Поеми, 1957, 180);
//  Признач. для знищення шкідників сільськогосподарських культур. Для знищення гусениць яблуневої плодожерки.. треба накладати на дерева ловчі пояси (Колгоспник України, 5, 1958, 39); Для короїдів лісники готують принаду — ловчі дерева (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 256); Ловчі купи розміщують ранньою весною по краях бавовникового поля (Технічні культури, 1956, 265).

2. у знач. ім. ловчий, чого, чол. Особа, що займалася у бояр, поміщиків різними видами полювання, головним чином полюванням з собаками. Мчали всі на білих конях, Наче буря. Поспішали Піші ловчії з хортами (Леся Українка, IV, 1954, 169); Коли ловчі можайського князя виїжджали на полювання, Колоцький нападав на них, бив, відбирав у них соколів і собак (Історія СРСР, I, 1956, 105); Ловчий був, Люб'язний кавалер, людина знаменита! (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 81);
//  У стародавній і Московській Русі — придворний, який відав князівським або царським полюванням.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 539.

Коментарі (0)