ЛОВИТИ, ловлю, ловиш; мн. ловлять; недок., перех. і без додатка.
1. Хапати що-небудь на льоту.
[Мавка:] (Вона кидає йому [Лукашеві] один кінець
свого пояса, держачи за другий) Лови! (Леся Українка, III,
1952, 220); — Лови, Карпо! — дід кинув од коша
порожній мішок (Андрій Головко, II, 1957, 39);
// Хапаючи
що-небудь на льоту, збирати докупи. Олеся ловила
стрічки рукою й швидко то откидала їх, то притягала,
то обсмикувала (Нечуй-Левицький, III, 1956, 44); Старе
позашиване решето на колінах ловило.. зернятка, і стукіт
їх м'який акомпанував настроям старої матері (Іван Ле,
Міжгір'я, 1953, 94); Вона.., радісно щебечучи, ловила
в підставлені долоні краплистий сонячний дощик
(Олесь Гончар, III, 1959, 409).
♦ Ловити момент (мент) — користуватися слушним
моментом, слушною нагодою. Мусив [Алі] ловити
мент, коли човен опускався врівень з його плечем, щоб
зручно було прийняти важкий мішок (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 390); Режисер, я бачу, починає ставитись до
мене прихильно. Я ловлю момент і вирізую з
картини цілу сцену (Юрій Яновський, II, 1958, 25).
2. Намагатися схопити, спіймати того (те), хто (що)
тікає, віддаляється. Парубок поліз під лаву ловити
порося (Нечуй-Левицький, II, 1956, 113); Зійшовшись, вони співали,
кричали, свистали, ямки рили, коників ловили (Панас Мирний, I,
1954, 244); В неділю вони [сезонники] виходили на вулицю
з гармошками, горлали пісні, ловили необережних дівчат
(Юрій Смолич, II, 1958, 28); * Образно. Ранковий вітрець,
юний і пустотливий, гнався за чимось, ловив і не міг
упіймати (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 8);
// Намагатися
вхопити те, що рухається. Івга.. кидається губернаторові
в ноги і руки ловить цілувати йому і всім судящим
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 290); Маланка ловила його заполи..
— Чуєш-но, Прокопе, щоб мені одрізали ближче, там,
де пшениця родить... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 78).
♦ Ловити вітра в полі див. вітер; Ловити вітрів
(гав, ґави, граків, граки, ворон) — розглядати все
навколо із зайвою цікавістю; байдикувати. Коли Наум
приходив до церкви молитись, то вже справді молився,
а не ловив вітрів (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 66); Сама
працювала не розгинаючись і других підганяла, щоб гав
не ловили, не байдикували (Василь Кучер, Голод, 1961, 62);
Наймичка й небога тут рвуться, а він стоїть, ізхилившись
на лісу, да.. граки ловить (Ганна Барвінок, Опов.., 1902,
388); [Халява:] Одначе чого це я ворон ловлю? (Марко Кропивницький,
V, 1959, 244).
3. Брати, вибирати що-небудь з рідини. Качечка випливає З качуром за ними. Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми (Тарас Шевченко, II, 1953, 363); В казані прудко ворочались макаронини, ..не витримав Микола — почав ловити ложкою (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 63).
4. Хватати які-небудь живі істоти з певною метою.
Оце висила [Ратієв] кріпаків ловити живих зайців і
напускати у садок... (Панас Мирний, IV, 1955, 15); Там [на
болоті] ходив бузько і жаб ловив (Леся Українка, III, 1952,
481); Я розмотав вудку і почав ловити красноперів
(Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 61); Мурчик — кіт вусатий —
Десь повіявся із хати, Примостився на стерні Й
ловить миші цілі дні (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 16);
// розм. Висліджувати (у 1 знач.), розшукувати
кого-небудь, щоб затримати, заарештувати. — Нехай
гонять, нехай ловлять, нехай заганяють, Нехай мене,
Кармелюка, в світі споминають! (Марко Вовчок, I, 1955,
368); — Богуна ловити, що воду решетом носити
(Яків Качура, Вибр., 1953, 119); — Це, мабуть, знову
фабричних ловлять.. Соцькі були вже зовсім схопили одного,
та... втримати не могли (Олесь Гончар, I, 1959, 36).
♦ Ловити метелики — бавитися. Ловить білі
метелики (Номис, 1864, № 6260); Ловити окунів
(окуні) [носом] — дрімати. Стоять з позасвічуваними
свічками, хто слуха, а хто і окунів ловить, слухаючи
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 239); Пилип-з-конопель уже
носом ловив окуні, хоч досі й умів начебто випити чарку
горілки (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 504); Ловити
півня — те саме, що Пускати півня (див. пускати).
Захлинаючись, ловить «півня» на не дуже високій, але
дуже голосній і дуже препаскудній ноті кримський осел...
(Остап Вишня, I, 1956, 200); Ловити решетом (у решето)
кого, що — байдикувати. Він дуже розумний: решетом
у воді зірки ловить! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 254);
[Максим:] Е, ні! Коли їхать, то всім разом. Що я там
без вас робитиму? Дурних у решето ловитиму, чи що?
(Яків Мамонтов, Тв., 1962, 312); Ловити рибу (рибку) в
каламутній воді — мати вигоду з чого-небудь, користуючись
з неясності обставин, чиїхось труднощів і т. ін.
[Ярчук:] Абстрактного добра і зла не існує. Все на світі
відносне. [Наталя:] Це називається в каламутній
воді ловити рибу (Іван Микитенко, I, 1957, 411); На гачок
ловити див. гачок; На льоту (лету) ловити див. літ 1; Піти
раків (раки) ловити — утонути. Фашист думав
Дніпро проплить — пішов на дно раки ловить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 423).
5. перен. Намагатися збагнути, сприйняти слухом,
зором. Коли в залі загомоніли, він очутився й ловив, про
що йшло друге питання (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 282);
Він кожному з п'ятьох вдивлявся пильно в очі, Ловив їх
першу мисль і чув їх перший сміх (Микола Бажан, Вибр., 1940,
161);
// Сприймати, що-небудь органами чуття. Тимко
уважно слідкував за дівчиною і кілька раз ловив
дивний блиск її очей, який вона відразу ж гасила своїми
віями (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 37); Як гарно в лісі! Ловить
слух Синичок писк веселий... (Іван Нехода, Чудесний сад,
1962, 115).
♦ Ловити кожне слово; Ловити слова із рота —
уважно слухати, прислухатися. Він знову говорив
напівголосом, і люди в дворі попритихали, немов перед
грозою. Ловили кожне його слово (Юрій Бедзик, Полки..,
1959, 140); Прокіп вмовляє: — Держіться. Як будемо
разом стояти, наш буде верх. Йому ловлять слова із
рота (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 60); Ловити погляд (погляди,
очі і т. ін.) на собі — відчувати на собі чий-небудь
погляд, погляди. Люда інколи ловила на собі запитливі
погляди Раєнкових знайомих і червоніла (Микола Зарудний, Світло,
1961, 11); Я теж часом зовсім забував про неї над
своїми паперами та книжками. Іноді тільки ловив
несподівано на собі її очі — глибокі, пильні (Степан Васильченко, II, 1959, 266).
6. радіо, розм. Приймати радіосигнали, передачі. Степами гомін ходить уночі.. І ловлять недріманні приймачі Слова Москви (Максим Рильський, III, 1961, 69); — А щогла висока — бачиш? Антена радіохвилі ловить (Олесь Донченко, VI, 1957, 255).
7. перен., звичайно на чому, розм. Виявляти чиї-небудь
помилки, суперечності і т. ін. Досада Йосипенкові.
Він знай ловить на чому-небудь Василя (Панас Мирний,
IV, 1955, 182); Запальність Сашкова росте й росте,
він уже.. наче бачить перед собою автора статті,
жарко полемізує, ловить його на чомусь, висміює
(Олесь Гончар, Тронка, 1963, 42).
♦ Витрішки ловити див. витрішки; Ловити на
гарячому кого — заставати кого-небудь на місці злочину,
викривати злочин, зловживання. Степан Васильович
вів тепер боротьбу з картярами..: ловив картярів на
гарячому (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 127);
Ловити на слові кого — виявляти протиріччя в словах
співрозмовника. [Мічурін:] Слухайте, не ловіть
мене на слові... Не забувайте, що, крім гніву, існує
ще священна непримиренність (Олександр Довженко, I, 1958, 483);
Ловити себе на чому — раптом зупиняти свою увагу
на чому-небудь. Я часто ловив себе на тому, що мені
до всього байдуже (Юрій Яновський, II, 1954, 78); Ловила себе
на думці, що пишається сином. Але на те вона й мати
(Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 38).