в означеннях
Тлумачення, значення слова «ложка»:

ЛО́ЖКА, и, жін. Предмет столового прибору, яким набирають рідку або розсипчасту страву. Присунулись гості до миски й почали носити страву з миски до рота, підкладаючи під ложку хліб, щоб не закапати скатірки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 44); Сіли обідати в сінях круг столика. Мовчки сьорбали з ложок і думали — кожен про своє (Андрій Головко, I, 1957, 107);
//  чого і без додатка. Кількість страви, набрана цим предметом. Укинула Пріська ложку каші в рот; не пожувавши, ковтнула (Панас Мирний, III, 1954, 47); Мати з'їла дві-три ложки та й поклала ложку. Страва здалась їй несмачною (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 15);
//  перен. розм. Мала кількість, крапля чого-небудь. Хіба не видно он по тій сумовитій корові, на хребті якої походжав ворона, що Гранчакові діти сидять без ложки молока? (Михайло Стельмах, I, 1962, 224).
В ложці [води] не спіймати (піймати) кого — про хитру, спритну людину. Сестра її там така, що і в ложці води не піймаєш (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 202); Людина він досвідчена, хитра. Його і в ложці не спіймаєш... Такий, що з піску мотузки суче... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 42).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 540.

Коментарі (0)