в означеннях
Тлумачення, значення слова «луб»:

ЛУБ, у, чол.

1. спец. У рослини — комплекс тканин, через які проходять органічні речовини від листків до коренів. Мікроскопічне.. дослідження ураженої деревини показало.., що міцелій гриба поширюється головним чином в лубі (Ботанічний журнал, X, 1, 1953, 97).

2. Внутрішня частина кори листяних дерев, що межує з деревиною. Березовий луб сушать у прохолодному місці півтора-два тижні (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 101);  * У порівняннях. Пальто на ній намокло.. замерзло й стало цупке, як луб (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 261).

3. заст. Виріб з цієї частини кори.
Як (мов, наче і т. ін.) з луба лити — те саме, що Як (мов, наче і т. ін.) з відра [лити] (див. відро). Часом дощ ллє як з луба, а Кметик лазить по квітнику і визбирує щось по стежках (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 117); Насунули такі хмари, що лило, як з луба (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 48); Лубом стояти (стати) — бути твердим, цупким. Беруся я до люльки. Та ба! Язик задубів, став лубом, у горлі пече (Лесь Мартович, Тв., 1954, 278); Брови йому падають на очі двома очіпками, свита стоїть лубом, — він приїхав з дому, з холодної негоди (Іван Микитенко, II, 1957, 80).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 551.

Коментарі (0)