ЛУЧОК 1, чка, чол.
1. Зменш.-пестл. до лук. Взяв він свій лучок і пішов із села блукати по горах та межи горами (Степан Васильченко, II, 1959, 398); * У порівняннях. Як напнутий лучок, Мов краєчок золотої писанки, Поміж хмар пливе молодичок — Молодісінький (Валентин Бичко, Простота, 1963, 46).
2. Частина інструмента, будовою і виглядом схожа на лук. Дерев'яна частина лучкової пилки називається станком, або лучком (Столярно-будівельна справа, 1957, 81).