ЛУГА́Р, я, чол., заст. Той, хто переховується в лузі (у 2 знач.). Вітре-брате! З лугарями Ти носився над степами (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 460).
ЛУГА́Р, я, чол., заст. Той, хто переховується в лузі (у 2 знач.). Вітре-брате! З лугарями Ти носився над степами (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 460).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 552.