в означеннях
Тлумачення, значення слова «лице»:

ЛИЦЕ́, я; мн. лиця, лиць; с.

1. Те саме, що обличчя 1. Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (Панас Мирний, IV, 1955, 114); Жита буйні, хвилясті... Ось із них визирнуло рожеве лице й сині очі (Андрій Головко, I, 1957, 66);  * Образно. Сонце нахилило своє золото-червоне повне лице на самі вершини гір (Іван Франко, V, 1951, 27);
//  Обличчя як ознака зовнішнього вигляду людини. З воріт виходять люди... о, скільки, скільки тут знайомих милих лиць!.. (Володимир Сосюра, II, 1947, 7).
Бити в лице — бути дуже помітним, впадати в око. Невірності у визначенні [імперіалізму] Каутського б'ють в лице (Ленін, 22, 1950, 248); В лице — прямо, відверто (висловитися, сказати що-небудь). — Зрадник! Хай йому скажуть се у лице! Тоді побачать... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 216); Отто Гутбродт в першу мить хотів кинути Таубенфельдові в лице якесь їдке слово (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 126); В лиці кого, заст. — те саме, що В особі кого (див. особа). Бог в лиці Надежди.. помагає мені одружиться з вашою дочкою (Тарас Шевченко, VI, 1957, 215); В лицях — зображуючи дійові особи. — Іч, куди забрався, гемонський хлопець! — строїть міни Данько, продовжуючи розмову в лицях (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 189); В трьох лицях — в трьох особах. [Неофіт-раб:] А що я в вас найшов? Слова облудні і марну мрію про небесне царство та про царя єдиного в трьох лицях (Леся Українка, II, 1951, 236); З лиця; На лице, рідко — рисами обличчя. [Текля:] Що в неї хорошого? Ні з лиця, ні з росту. Та їй до мене, як курці до пави (Марко Кропивницький, I, 1958, 399); На лице я здаюсь далеко здоровшою, енергія, як часом, то нормальна (Леся Українка, V, 1956, 356); З лиця хоч воду пий (води напийся) — надзвичайно вродливий. Дівчата — хоч з лиця воду пий! Дозвольте попишатися, єй-єй, такі красуні, що хоч кого зачарують (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 40); — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 12); Змітати (змести, стирати, стерти) з лиця землі — нищити. — Вони б мали й один одного в ложці води втопити, з лиця землі змести!.. (Панас Мирний, I, 1949, 274); Рештки цього села зітре з лиця землі бульдозер для того, щоб дно нового [Каховського] моря було чисте (Олександр Довженко, III, 1960, 256); Знати в лице див. знати; З яким лицем з'являтися (їхати, іти) — про почуття сорому після якого-небудь учинку. [Жірондист:] З яким лицем я буду завтра їхать на гільйотину? Сором всій Жіронді за мене буде! (Леся Українка, II, 1951, 176); Лице (лицем) в лице — у безпосередній близькості або віч-на-віч. Перший день російської революції з разючою силою поставив лицем в лице стару і нову Росію.. (Ленін, 8, 1949, 89); Я.. йду просто на нього [сонце], лице в лице (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 229); Лице горить (пашить) — про рум'янець на обличчі. У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (Панас Мирний, IV, 1955, 121); Під лозунгом партії — «лицем до виробництва» — була перебудована вся робота партійних, комсомольських і профспілкових організацій [Донбасу] (Український історичний журнал, 4, 1960, 21); Лицем до чого — звернувши всю увагу, зосередивши всі сили на чому-небудь; Лицем у кого — схожий з ким-небудь рисами обличчя. Микола був русявим, симпатичним хлопцем. Лицем в матір, статурою в батька і діда — міцний, дужий (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 134); Лиця немає (не знати) на кому — у кого-небудь бліде, спотворене сильними переживаннями обличчя. Уляна стояла по один бік хати, ..лиця на ній не знати! (Панас Мирний, I, 1949, 202); На скуйовдженому завгоспові лиця не було: — Біжіть до медпункту! Там... (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 197); Мінитися (перемінитися, змінитися і т. ін.) в (на) лиці — про зміни в обличчі внаслідок сильних переживань. [Любка:] Він її очима пече, а вона аж міниться в лиці (Марко Кропивницький, II, 1958, 8); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав (Панас Мирний, I, 1954, 334); Наум бачить, що Маруся зовсім змінилась на лиці: стала собі рум'яненька, як зоренька перед сход [схід] сонця (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 86); Не вдарити лицем у грязь (болото) — показати себе з кращої сторони, не осоромитись. Їм хотілося поговорити раніше з своїм активом, підготувати його, щоб не вдарити лицем у грязь перед чекістами (Іван Микитенко, II, 1957, 393); [Тиберій:] Давайте ж не вдарим лицем в болото і заспіваємо яку-небудь кантату (Марко Кропивницький, V, 1959, 246); [Не] до лиця що: а) [не] гармонує з зовнішністю; [не] личить. Вона хотіла приміряти, що їй буде краще до лиця, чи який очіпок, чи кораблик? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 238); [Оксана:] Як тобі гарно в цьому мундирі! [Артем:] Ну? [Оксана:] Дуже до лиця (Олександр Корнійчук, II, 1955, 146); б) [не] відповідає характеру певної особи, становищу і т. ін.; [не] годиться. — Не вдавайте з себе поета! Се вам дуже не до лиця (Іван Франко, II, 1950, 335); Та нам не до лиця забобони! (Юрій Яновський, II, 1958, 127); Перед лицем кого, чого: а) перед ким-, чим-небудь. — Перед лицем закону.. Союзу Радянських Соціалістичних Республік ми, Іван Демидович Орлюк і Уляна Василівна Рясна, виявляємо свою волю на спільне життя... (Олександр Довженко, I, 1958, 334); б) у безпосередній близькості з чим-небудь. Величезну міць носить у собі людина. Ця сила не помічається в будній день, бо прокидається вона лише перед лицем смертельної небезпеки (Олесь Гончар, III, 1959, 151); Боротьба і суперництво капіталістичних держав не виключають і певної єдності між ними перед лицем наростаючих сил соціалізму і робітничого руху (Програма КПРС, 1961, 31); Під лице — до пари. [Степан:] Що не говори, а Роман Хведосці під лице! (Марко Кропивницький, II, 1958, 67); Повертати (повернути, обертати, обернути) лицем до кого — чого — розташовувати військові частини фронтом у певному напрямі. Щоб ліквідувати прорив, Врангель змушений був обернути лицем до півострова дві дивізії з-під Перекопу (Олесь Гончар, II, 1959, 419); Спасти (змінитися) з лиця (на лиці) — змарніти. Василь ні живий, ні мертвий. Не їсть, не п'є... аж почорнів, з лиця спав (Панас Мирний, IV, 1955, 168); Він змінивсь із лиця (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 281).

2. перен. Сукупність ознак, що характеризують що-небудь. Могутня гребля Дніпрогесу символізує лице нашої Радянської України (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 97); Широке застосування електролізу і електротермії змінить лице металургії (Наука і життя, 1, 1962, 12).

3. Верхня, зовнішня сторона предмета; протилежне спід. — Чи це воно на лице, чи, мабуть, навиворіт? — питала Онися, придивляючись до матерії (Нечуй-Левицький, III, 1956, 170); Низь — техніка вишивання, при якій візерунок прокладається чорною або червоною ниткою зі споду, а потім вишивка виконується рештою кольорів — з лиця (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 66).
Показати товар лицем — показати що-небудь з найкращого, вигідного боку. Нікого не цікавить, що було у вас на душі або дома, коли ви робили фільм.. Ви мусите показати товар лицем (Олександр Довженко, III, 1960, 295).

4. тільки мн. Щоки. Я чую, що мої лиця присохли до вилиць, очі сухі і не змигнуть, наче хто вставив їх у рогову оправу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 418); Вигляд у неї був розгублений, немічний, лиця раптом покрилися наче вапном і губи посиніли (Григорій Епік, Тв., 1958, 167).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 499.

Коментарі (1)