в означеннях
Тлумачення, значення слова «лик»:

ЛИК 1, у, чол.

1. заст. Обличчя, а також його зображення (звичайно на іконах). Обіч громадяться, мчаться в безвихідь Тіні прадавніх століть. Ось вони — Герцоги, лорди, дільці, фабіанці, Ликів заверчений калейдоскоп (Микола Бажан, Роки, 1957, 204); Засмажені, мужні обличчя [козаків], обернені до ликів святих [у церкві], визирають під променем ласкавого, тремтячого світу вже менше суворо (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 6); У вівтарі тьмяно виблискували на золотому тлі якісь-то старовинні мозаїчні лики роботи грецьких майстрів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 125).

2. перен. Зовнішній вигляд, видима поверхня чого-небудь. Осінь іще не показувала свого лику, але її дихання, суворе й холодне, уже почувалося в посвіжілому повітрі (Степан Васильченко, II, 1959, 506); Співай [пісне] йому [народові], що мінить лик землі, Що справедливості несе закони (Максим Рильський, III, 1961, 247).
Взяти на себе лик див. взяти.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 484.

Коментарі (0)

ЛИК 2, у, чол., церк. Зібрання, сонм (ангелів, святих і т. ін.). Останнім часом переговори про прилучення Софії Фальцфейн до лику святих дещо зайшли в тупик (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 132).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 484.

Коментарі (0)

ЛИК 3, а, чол., діал. Ковток (див. ковток 1 1). Пили пиво двома склянками. Кожний тягнув один лик, доливав склянку, щоби була повна, й подавав сусідові (Лесь Мартович, Тв., 1954, 116).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 484.

Коментарі (0)