ЛИХО 1, а, сер.
1. Обставина, подія, що викликає
страждання; горе, біда (див. біда 1 1). У всякого своє лихо, І в
мене не тихо; Хоч не своє, позичене, А все-таки лихо
(Тарас Шевченко, I, 1963, 336); Від надміру води криничани
терпіли часом справжнє лихо (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 16);
* Образно. Давня приказка каже, що лихо не ходить
поодинці, а в парі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 228); * У порівняннях.
Він перехиляється до вікна і побіля церковної огорожі
бачить, як саме лихо, тарантас пристава (Михайло Стельмах,
I, 1962, 591);
// у знач. присудк. сл. Важко, погано
кому-небудь. Як вдариться ж чумаченько Об поли
руками: Доле моя, щастя моє, Лихо мені з вами (Яків Щоголів,
Поезії, 1958, 66);
// у знач. виг. Уживається для
вираження горя, нещастя і т. ін. Ох лихо ж моє! Хоч би він
одвернувся, хоч би не дивився на мене! (Панас Мирний, I, 1954,
78); — Ну, а дома як? Чи все гаразд? — Мотря лежить
у сипняку. — Ой, лихо! — забідкався Остап (Андрій Головко,
II, 1957, 531).
♦ Давати (дати) лиха закаблукам див. закаблук;
До лиха: а) (чого) багато, безліч. [Лев:] Та вже тих
сопілок до лиха маєш! (Леся Українка, III, 1952, 194); —
Ходженою стежкою людина іде й не озирається, хоч і
вибоїн під ногами до лиха (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959,
206); б) уживається як лайливий вислів. Аж на гони
старигань Полетів до лиха, Покотився разів п'ять
(Степан Руданський, Старий вовк, 1958, 9); Панотче! З радою
такою йдіть до лиха! (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл.
Рильського, 1949, 194); Доскочити лиха — потрапити в біду.
Спати в такій дорозі — не слід, щоб не доскочити лиха
(Петро Колесник, На фронті.., 1959, 180); Знати (узнати, пізнати
і т. ін.), почому (почім) ківш (пуд, фунт, корець
і т. ін.) лиха; Узнати (пізнати), де лихо живе;
Випити [свій, повний] ківш лиха — зазнавати багато горя,
страждань, клопоту, неприємностей. — Доведеться вам
тут узнати, почому ківш лиха, — ніби про щось
звичайне й необхідне ліниво говорив Шухновський (Юрій Збанацький,
Малий, дзвін, 1958, 20); — Убити б того ненависного
управителя.. — Та й графиню отак, як вона тебе за
коси та по підлозі, хай знала б, почім фунт лиха
(Натан Рибак, Помилка.., 1956, 121); Як оговталась, обжилася
[панночка], то пізнали ми тоді, де воно в світі лихо
живе (Марко Вовчок, I, 1955, 109); За коротке своє життя
випила дівчина лиха повний ківш (Олександр Ільченко, Козацькому роду..,
1958, 136); [І] сміх і лихо — одночасно і смішно і
сумно. — Увесь тремтить [пан], очі палають.., а з нього
так і біжать потьоки... Сміх і лихо!.. (Панас Мирний, III,
1954, 164); Лихо його знає — хто його знає; Лихом
торгувати — наживатися на чужому горі, нещасті.
Коли хочеш, сину, знать, Де лучче лихом торговать,
Іди ти в Січ (Тарас Шевченко, I, 1951, 277); Лихо приносить
(надносить) кого — про прихід кого-небудь небажаного.
Аж тут лихо надносить комісара (Лесь Мартович, Тв., 1954,
384); Лихо та й годі — погано. Я випустила Катрю з
хати, а сама сіла, щоб сон не хилив, та мені не спалося:
лихо та й годі дожидатись було! (Марко Вовчок, I, 1955, 198);
Набратися (ковтнути і т. ін.) лиха; Прийтися з лихом
кому: а) пережити горе, нещастя, неприємності.
Розкажу вам, якого раз набрався лиха (Олекса Стороженко, I, 1957, 77);
б) набідуватися. А що вже мати наплакалась та
набралась лиха, то, мабуть, нікому не доводилось так
бідувать, як матері (Нечуй-Левицький, II, 1956, 258); Тут прийшлось
Бертольду з лихом: Край чужий, ворожі люди (Леся Українка,
I, 1951, 376); На лихо кому і без додатка — на жаль,
на горе, на біду. Парубок гарний, чепурний, та на
лихо хазяйства в його зовсім не було (Борис Грінченко, I, 1963, 314);
На лихо собі був [Нечипір] такий невеличкий (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 101); Не обберешся лиха з ким і без додатка —
про можливість неприємностей, клопоту і т. ін.
Обличчя Сафрона побіліло від хвилювання і прихованої
злості на Фесюка: знали ж, кого покликати в чесну
кумпанію. Тепер не обберешся лиха з ним (Михайло Стельмах,
II, 1962, 112); — Ну що його робить? — Сказала
Ведмедиха, — Пусти Свиню за стіл, Не обберешся лиха
(Володимир Іванович, Перебендя.., 1960, 61); Не поминайте (не
поминай) лихом; Не згадуйте (не згадуй) лихом —
ввічлива форма прощання з ким-небудь. — Не поминай
лихом, лейтенанте! — попрощався моряк із своїм і
Харкевича благодійником (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 14);
— Прощайте, мамо!.. не згадуйте лихом... (Панас Мирний,
I, 1949, 216); Подалі від лиха — порада не займати,
не чіпати кого-, чого-небудь, щоб уникнути
неприємностей. — Не чіпайте його, хлопці, — подалі від лиха
(Михайло Стельмах, I, 1962, 51); Сто лих — про великий клопіт,
горе, неприємність і т. ін. Тут ржання кінське з
тупотнею, Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь
клопіт, халепа, сто лих! (Іван Котляревський, I, 1952, 233); Туди
до лиха — вираз незадоволення. [Хуса:] Туди до
лиха! От ще біснувата!.. (Леся Українка, III, 1952, 166);
Ударяти (ударити, кидати, кинути, бити і т. ін.)
лихом об землю — забувати горе, біду; не журитися.
Навколо діжі кружляли та вибивали спочатку дружки
з боярами, а потім — уся молодь, а там вдарили лихом
об землю й старші (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 59); Воно
минеться все, козаче, не журись! Кинь лихом об землю!
(Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 129); Вночі тепер сплю мало,
А ледве сліз не ллю, А вдень зо всеї сили Об землю лихом
б'ю (Леся Українка, I, 1951, 37); Якого лиха див. який.
2. Що-небудь погане, зле, недобре. Піп людей карає, а сам лихо робить (Номис, 1864, № 7031); А люди тихо Без всякого лихого лиха Царя до ката поведуть (Тарас Шевченко, II, 1963, 409); — їй материнства хочеться, дитинку колихати, а тут чорне лихо землю рве (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 380).